Інформаційний простір Тернопілля

Інтерв’ю народного депутата України Михайла Апостола.

– Михайле Володимировичу, які ваші перші враження від Верховної Ради, чи збагнули, що під її куполом можна щось робити корисне для України, людей?

– Враження неоднозначні. З першого дня стало зрозуміло, що провладній партії разом із комуністами не вдасться ламати через коліно опозицію і проводити свої закони за помахом руки Чечетова. Ми доб’ємося того, що кожен буде голосувати сам за себе. Якщо у сесійній залі немає депутата, якщо він не зареєструвався, його картка буде автоматично заблокована. До того ж, разом із нами серйозний контроль за цим, як бачите, проводять ЗМІ. З перших днів роботи Верховна Рада заговорила українською мовою, навіть ті, хто ніколи нею не розмовляв. Склад парламенту теж інший – тут уже немає водіїв, охоронців і масажисток. Прийшов бізнес, який не збирається особливо працювати над законами, а хоче лобіювати свої інтереси. Та є потужна сила, яка може впливати на роботу парламенту в рамках чинного законодавства і регламенту. Відчувається азарт довести, що опозиційні партії не є підкаблучниками. Негативні враження про комуністів, які, як завжди, говорять одне, а роблять інше, – обіцяли, що боротимуться з владою та олігархами, а продалися їм за посади та преференції. Втім, від них ніхто іншого й не очікував. Вони продалися, бо влада не назбирала необхідної кількості «тушок», щоб мати більшість. Адже на прикладі батька та сина Табалових усі зрозуміли, що не варто таким чином вирішувати свої бізнесові, матеріальні справи.

– Згідно зі статистикою Верховної Ради, найбільше законопроектів подала «Батьківщина». На вашу думку, які з них найбільш знакові, важливі?

– Йдеться про близько 80 законо-проектів – політичних, економічних, соціальних. Першочергові – це зміни до Кримінального кодексу, аби ми могли звільнити нашого лідера; відміна закону про пенсійну реформу, адже нам треба створювати нові робочі місця, щоб наповнювати Пенсійний фонд, а не збіль-шувати пенсійний вік. Також зміни до Податкового кодексу, через який 300 тис. підприємців (малий та середній бізнес) закрилися. У нас нема середнього бізнесу, а є маленька купка олігархів і величезна кількість бідних. Ніде в світі такого немає, щоб статки десятьох олігархів переви-щували увесь бюджет України. Потрібно створити умови, щоб інвестор повернувся сюди. Велике значення матиме програма розвитку села, над якою особисто буду працювати. Це працевлаштування, креди-тування, дотації, необхідно також зробити заслін захопленню земель величезними агрокомпаніями. Бо наші села вимирають. Тому питання їх соціалізації навіть не стоїть. Нікому нагорі не цікаві клуби, бібліотеки, поліклініки, дитсадки… В кожному районі є села, де роками ніхто не одружується, не народжуються діти. Англія виділила з держбюджету понад 15 млрд. фунтів стер-лінгів на відродження сіл, а ми нищимо їх.

– Бачили вас у теле-візійних репортажах з Верховної Ради. Чи ви брали участь у парламентських су-тичках і чому так на-хабно поводяться Ко-лісниченко, Онищен-ко й інші, які фізично знущаються над опо-нентами в сесійній залі?

– Думаю, це була спроба залякування, але на цьому все й зупиниться. Фізичною розправою вони нікого не зупинили, а лише озлобили. Повір-те, все до них повернеться бумерангом.

– Де сьогодні живуть депутати і ви особисто?

– У готелях «Київ» та «Україна». Я – в «Україні». Це 15 хвилин ходьби до ВР. Працюю в аграрному комітеті.

– На вашу думку, ця Верховна Рада буде продуктивнішою за попередню?

– Дуже віриться, що так. Маємо велике аграрне лобі, а тому щиро очікую змін на краще в цьому напрямку.

– Охарактеризуйте, будь ласка, стан нашої економіки. Чи справді він такий критичний і наскільки ми залежні від Росії?

– Вважаю, що економіки як такої у нас зараз немає. Є переддефолтний стан, колапс. Підприємства не працюють, безробіття зростає. Ситуація надзвичайно складна. Хто може ще «витягнути» економіку, підняти її, – то село. Це видно навіть зі світового досвіду (візьмімо для прикладу Китай, Австралію). Сьогодні мільярд жителів планети голодує. Україна може стати для них Меккою, адже у нас 60 проц. родючого чорнозему. Франція, Іспанія, Португалія на каменях вирощують великий врожай. А у нас сільське госпо-дарство занедбане. Великі агрокомпанії не тільки нищать соціальну сферу у селі, але й спустошують саму землю. Вони не розвивають тваринництво, не дотри-муються сівозміни і здебільшого скеровані на короткострокові затрати: сіють ріпак, соняшник… Державі конче потрібно повернутися обличчям до сільського господарства. На мою думку, краще дати потужну інвестицію (а не дотації та 20-30 програм з великими відкатами), без-процентний кредит або компенсацію на процентні ставки у державних банках. Як діє світовий сільськогосподарський бізнес? Є короткостроковий кредит для закупівлі насіння й міндобрив, середньо-строковий – для розвитку тваринництва, придбання техніки і довгостроковий – для будівництва тваринницьких приміщень, складів, купівлі землі і т. д. Це раз і назавжди вирішить питання. Надлишок продукції піде за кордон і повернеться в країну валютою, будуть робочі місця, переробне виробни-цтво і т. д. Зараз ми в основному інвесту-ємо закордонні ма-шинобудівні, насін-нєві та інші заводи.

– Чи має опозиція кандидатуру на Пре-м’єр-міністра, який міг би «викерувати» нашу економіку?

– Звичайно, кожна фракція могла б зап-ропонувати по 2-3 кандидатури на цю посаду. Розумних лю-дей чимало. Але кон-кретне прізвище наз-вати не можу.

– Ви голосували за Рибака як голову ВР? Чим він кращий за Литвина?

– Я не голосував за Рибака. І нічим він не кращий за Литвина. Останнього треба було міняти, а на його місце варто було б обрати когось із молодої генерації. Однак усі розуміють, що Президенту потрібні люди, які б не створювали йому зайвих проблем і не були конкурентами на виборах.

– Як плануєте в подальшому зустрі-чатися зі своїми виборцями?

– По-перше, у кожному районі ство-рюються приймальні, де працюватимуть мої помічники (у Бучацькому та Монас-тириському районах – це Михайло Михайлович Медвідь). По-друге, я створив благодійний фонд «Апостол», який уже працює. Планую найближчим часом побувати в Бельгії, Німеччині, Голландії, де створено багато таких фондів, щоб укласти з ними договори про співпрацю. До речі, це дуже перспективна й дієва форма роботи. Я уже встиг завезти у райони, в тому числі і в Бучацький, багатофункціональні реанімаційні ліжка, дитсадки поповнились столами, кріслами й іграшками. Є доб-ротний вживаний одяг, який завозимо у села. Планую й надалі практикувати прямі телефонні лінії у редакції газети із жителями району і дуже сподіваюся, що зможу допомогти людям вирішити їхні нагальні проблеми.

– Які законопроекти готуєте?

– Оскільки я в аграрному комітеті, то, зрозуміло, найкраще володію інформацією щодо розвитку сільського господарства. Туди увійшли серйозні бізнесмени, фер-мери. Напрацювань багато. Як уже говорив, найперше – програма розвитку села.

– Повернемось до побуту нардепа. Як і де харчуєтесь? Скільки коштує обід у парламентському буфеті?

– В одномісному готельному номері є телевізор, холодильник, душ. Основна робота – в комітеті, де я матиму свій кабінет. У буфеті парламенту обідав лише двічі, ціни – в середньому 50 грн. за першу й другу страви, салат.

– Зараз мусується питання про вибори мера Києва. Кажуть, коаліція уже визна-чилася з кандидатурою.

– Це визначилися преса і соціологи. Коаліція ще ні. Може, вдасться прийняти закон про вибори мерів у два тури. Щоб не було, як із Черновецьким: набрав 11 проц. виборців і став мером.

– Чи є надія, що Тимошенко і Луценко вийдуть на волю достроково? Що кажуть в кулуарах?

– Робитимемо все для того, щоб звільнити їх. Та конкретні кроки в цьому напрямку будуть після рішення Євро-пейського суду.

– Але по Луценку вже було рішення…

– Воно приймалося стосовно законності арешту, а не вироку.

– Чи відбудеться саміт Україна – ЄС і коли громадянам очікувати безвізового режиму з Євросоюзом?

– Щодо цих питань черпаю інформацію з преси й Інтернету, як і ви. Йдеться про те, що до червня має бути підписаний безвізовий режим з ЄС. Йти у Митний союз – це повертатися в нікуди. Адже в ньому більше 60 проц. голосів належить Росії, 13,8 проц. мають Білорусь і Казахстан. Нам лишається мізер. Що в такому разі ми зможемо вирішувати?

– За статистикою, торік 60 відсотків газет в Україні виходили російською мовою, журналів – до 90 проц., 70 проц. телеефіру теж заповнені російською мовою. Чи вдасться нинішній опозиції зрушити цю ситуацію в бік державної мови?

– На мою думку, питання слід вирішувати цивілізовано. В державних установах повинна панувати державна українська мова. В побуті нікого до цього не змусиш.

– Чи можливо розмежувати владу і бізнес?

– Це станеться тоді, коли до влади прийдуть люди, яким сьогодні 25-35 років. Вони комунікабельні, обізнані, ком-п’ютеризовані, знають мови, не зіпсовані комуно-комсомольською ідеологією, багато з них були за кордоном і бачили, як люди живуть. До того ж не мають бізнесу, бо він уже в руках інших. Не буде пільг і корупції (а між ними я ставлю знак рівності) – Україна почне розвиватися.

– Що стоїть за скороченням україн-ської армії і припиненням призову на строкову військову службу? Невже у нас є гроші на контрактників? І чому скорочується армія, а збільшується штат силовиків?

– Керівництво держави має великий страх, тому дбає про свою охорону. З іншого боку – хіба це добре, що у нас генералів в чотири рази більше, ніж після війни? А вони на нашому з вами утриманні. Для чого нам танки, які не заводяться? Реформа армії потрібна. Але військо не треба нищити, як колись колгоспи. Який контрактник буде служити за 1 тис. грн.? Міністр оборони, кажуть, займався будівельним бізнесом. І йому доручено реформувати армію?

– І на завершення – як ви оцінюєте якісний склад нового уряду?

– У ньому є іноземці. А який іноземець хоче, щоб процвітала чужа країна? Керівник уряду – теж чужоземець. Кого з донецьких буде боліти український чорнозем? Але поживемо – побачимо…

Оксана ЧОРНІЙ (газета “Нова доба”)