Інформаційний простір Тернопілля

Через декілька днів тернопільські студенти-випускники після здачі державних екзаменів та захисту дипломних робіт повинні були б отримати «на руки» документи про отримання вищої освіти і з чистою совістю вирушити на пошуки   першої (а для когось, може, і не першої) роботи. Повинні були б. Тільки у цей час студенти-бюджетники деяких вишів зіткнулися із серйозною проблемою. Їм погрожують, що якщо не принесуть в університет довідки про працевлаштування (бажано за спеціальністю), то їм просто не видадуть дипломів.

Закони – не указ
«Вимагати довідку почали ще на початку весни. Але я тоді не надала цьому значення. А тут вже підходить час до захисту диплому, і мені сказали, що не підпишуть мою дипломну роботу без працевлаштування. Я намагалася домовитися на підприємстві, де проходила практику, але вони відмовили. Не знаю, що тепер робити. Погрожують або не підпустити до захисту, або не видати диплом», – розповідає студентка-випускниця одного із тернопільських «вишів».
Ці вимоги абсолютно незаконні, але іншим чином університети ніяк не можуть покращити статистику з працевлаштування своїх студентів. «Це вони так хочуть показати, що у них всі випускники працевлаштовуються. Інших важелів впливу на випускників у них немає. Але ні за Конституцією, ні за законом вимагати такі довідки вони не мають права. Мені скаржилися студенти з Харкова, Луганська, з Тернополя … Взагалі це проблема всіх вузів», – розповів координатор громадської ініціативи «Студентський захист» Андрій Черних.

На папері
За статистикою, яку формують, наприклад, у педуніверситеті, більша частина студентів-випускників Тернопільського педагогічного університету начебто працевлаштовуються за спеціальністю. У центрі моніторингу якості освіти, послуг та сприяння працевлаштуванню студентів-випускників цього вишу повідомили, що за 2011 рік відсоток працевлаштованих за фахом становить 78,4%, за 2012 – 65,1%. Проте ця кількість включає в себе випускників, які працюють педагогами не тільки в школах, але й у вищих навчальних закладах.
Та вся справа у тому слові «начебто». Вже позаду залишилися часи, коли студенти-державники добровільно-примусово змушені були відпрацювати на користь держави кілька років за конкретним направленням. Нехай навіть далеко від дому, навіть у якомусь глухому селі, нехай навіть за копійки. Але вони були працевлаштовані на яву, а не на папері.

На практиці
Знаю не з чуток, як роблять таку статистику в університетах. Ще перед захистом дипломних робіт і здачею державних екзаменів сьогодні студентів, принаймні філологів, повідомляють не про майбутнє направлення на роботу, а про те, що в деканат потрібно принести довідку … про працевлаштування. Тобто студент, який ще й не отримав свого папірця, який засвідчує, що він так чи інакше є дипломованим спеціалістом, має принести документ, у якому буде вказано, що він влаштувався на роботу. А інакше під час урочистого вручення дипломів він не отримає свого свідоцтва про здобуття вищої освіти. Ноу-хау якесь, подумаєте ви.
Та ні, просто треба ж якось виживати університетам у наш непростий час. Зібрали довідки, що всі студенти працевлаштовані – тепер можна надсилати статистику в Міністерство освіти. Мовляв, погляньте, які затребувані наші випускники, а заодно продовжіть нам ліцензію ще на кілька років.
Але Бог з тим університетом. Поговоримо і про самих випускників. Якщо навіть припустити, що такі направлення університети і давали б, то, навряд чи 100% теперішніх студентів загорілись бажанням просто зараз залишити обласний центр і поїхати у якийсь закуток вчити діток ума-розуму. Там ж немає барів-ресторанів на кожному кроці, немає перспектив і зарплати з кількома нулями.
Ну і не забуваймо про роботодавців. А вони, як відомо, не горять бажанням наймати на роботу студентів без досвіду роботу. І не лише через це. Відлякує їх не так досвід, а точніше його відсутність, а й інформація про те, як насправді сьогодні молодь здобуває освіту. Купити диплом, сесію, оцінку, дипломну роботу зараз не проблема (хоча я не стверджую, що всі студенти так роблять, є ще такі, які справді вчаться).
Тож і виходить, що молодь або не може знайти роботу і сидить у батьків на шиї, або працевлаштовується не за спеціальністю…
А вже через якийсь місяць університети випустять нову «партію» кваліфікованих спеціалістів, у яких, після закінчення ейфорії святкувань захисту диплому чи здачі державних екзаменів, залишиться лише одна проблема – де знайти роботу? Тим більше без диплому…