Інформаційний простір Тернопілля

Господарський суд Тернопільської області виніс рішення в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» до відповідача дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 1176793,72 грн.

Про це стало відомо Інфопростору.

Як йдеться в матеріалах справи, 19.03.2018 між приватним акціонерним товариством «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» як Постачальником та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» як Покупцем укладено договір поставки №81-18 (далі – договір), згідно якого Постачальник зобов`язався поставити автомобільним транспортом на умовах ІНКОТЕРМС 2010 року та  передати Покупцю окремими партіями щебеневу продукцію (товар) ціна, кількість та асортимент якої погоджується та фіксується сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами договору, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар та транспортні послуги по його перевезенню на умовах даного договору (п.п.1.1, 1.3, 1.4, 3.2, 3.3, 5.1, 6.1.1, 6.3.1, 6.3.2, 11.3 договору).

У пункті 3.1 договору загальна ціна договору складає 3млн.грн (в тому числі ПДВ 500тис.грн), що становить загальну вартість товару з перевезенням. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, яка зазначена у видаткових накладних та актах виконаних робіт/наданих послуг (якщо поставка проводилася транспортом Постачальника) до цього договору, підписаних обома сторонами. У вартість поставки також включається ПДВ.

Порядок поставки товару та його прийняття сторонами узгоджено у розділі V договору.

Фактичними одержувачами товару визначено філії ДП «Тернопільський облавтодор» відповідно до узгодженого переліку (додаток №1 до договору), зокрема Філії: «Кременецька ДЕД», «Чортківський райавтодор», «Тернопільська ДЕД», «Великоберезовицька ДЕД». Отриманий відповідною філією товар вважається переданим Покупцю (п.5.1 договору).

На партію товару, згідно переданої Покупцем та прийнятої Постачальником заявки-замовлення, сторонами складається специфікація. Поставку відповідної партії товару здійснюється Постачальником протягом 10-ти днів з моменту підписання Специфікації.

Згідно п.п.4.3, 5.2 договору витрати, пов`язані з доставкою (транспортуванням) товару не включаються у вартість товару, а їх вартість відшкодовується (оплачується) Покупцем відповідно до понесених Постачальником затрат згідно відповідних документів – на підставі окремої строки в рахунку-фактуру, актів прийому-передачі робіт (надання послуг), товаротранспортних накладних, оформлених належним чином.

Факт прийому передачі товару та послуг по його транспортуванню оформляється  сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі товару уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками, а виконання обов`язку з поставки фіксується підписаними видатковими накладними та/або інших документів, що підтверджують такий факт. Датою передачі товару Покупцю вважається дата підписання Акту приймання-передачі товару (п.п.5.4, 5.5 договору).

У відповідності до п.5.7 договору перехід права власності на товар відбувається за умови надання Постачальником: видаткових накладних, що виписуються на філії Покупця, які є фактичними одержувачами продукції; рахунку-фактури та податкової накладної, які виписуються безпосередньо на Покупця.

Відповідно до п.4.2 договору за взаємним погодженням сторін поставка товару може здійснюватись з відстрочкою платежу. В даному випадку Покупець проводить оплату за товар до останнього числа (31, 30, 29, 28 – в залежності від кількості днів в місяці) поточного місяця, в якому було отримано Покупцем товар. Підтвердженням погодження є отримання товару Покупцем.

Також, сторонами у п.4.4 передбачено, що при наявності заборгованості у Покупця перед за раніше отриманий товар, при надходженні оплати за товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується Постачальником як оплата за раніше переданий, але не оплачений товар, в хронологічному порядку. У разі недостатності суми проведеного Покупцем платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума зараховується в рахунок оплати інших нарахувань та платежів виключно після сплати (погашення) суми основного боргу.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами (з врахуванням положень договору) та цим договором.

За невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань сторонами передбачено відповідальність у вигляді сплати винною стороною іншій стороні договору штрафних санкцій (штрафу, пеню) у розмірі, передбаченому договором (п.7.2 договору).

Зокрема, за порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення та одноразово – штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (п.п.7.3.7, 7.3.8 договору).

Пунктами 10.1, 10.3 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2018, однак закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору за замовленнями Покупця позивачем у березні 2018 року згідно специфікації №1 від 28.03.2019 поставлено відповідачу для філії Великоберезовицька ДЕД 76,4тон піску з відсівів дроблення фракції 0-5мм за ціною 117грн на суму 8938,80грн з ПДВ; у квітні 2018 року згідно специфікації №2 від 02.04.2018 поставлено для філій Великоберезовицька ДЕД, Кременецька ДЕД, Чортківський райавтодор 2179,1тон піску з відсівів дроблення фракції 0-5мм за ціною 117грн (всього на суму 254954,70грн з ПДВ) та 1769,05тон щебеню  фракції 5-10мм за ціною 222грн (всього на суму 392729,10грн з ПДВ); у травні 2018 року згідно специфікації №3 від 02.05.2018 для філії Великоберезовицька ДЕД 287,5тон піску з відсівів дроблення фракції 0-5мм за ціною 123грн (всього на суму 35362,50грн з ПДВ); у червні 2018 року згідно специфікації №4 від 20.06.2018 для філії Кременецька ДЕД 27,8тон щебеню фракції 5-10мм за ціною 246грн (всього на суму 6838,80грн з ПДВ); у липні 2018 року згідно специфікації №5 від 13.07.2018 для філії Тернопільська ДЕД, Кременецька ДЕД 102,55тон щебеню фракції 5-10мм за ціною 261грн (всього на суму 26765,55грн з ПДВ); у серпні 2018 року згідно специфікації №6 від 01.08.2018 для філії Тернопільська ДЕД 76,45тон щебеню фракції 5-10мм за ціною 261грн (всього на суму 19953,45грн з ПДВ).

Матеріалами справи підтверджено, що приватне акціонерне товариство «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» на виконання взятих на себе договірних зобов`язань поставило, а відповідачем через філії прийнято щебеневої продукції, загальною вартістю 745542,94грн, а саме:

–  у березні 2018 на суму 8938,80грн, що підтверджується видатковою накладною №392 від 29.03.2018;

– у квітні 2018 року на загальну суму 647683,32грн, що підтверджується видатковими накладними №433 від 02.04.2018 на суму 225852,76грн, №518 від 11.04.2018 на суму 23976грн, №564 від 16.04.2018 на суму 363289,66грн, №636 від 18.04.2018 на суму 17116,20грн, №737 від 21.04.2018 на суму 17449,20грн;

– у травні 2018 року на суму 35362,50грн, що підтверджується видатковою накладною №877 від 02.05.2018;

– у червні 2018 року на суму 6838,80грн, що підтверджується видатковою накладною №1782 від 20.06.2018;

– у липні 2018 року на загальну суму 26765,56грн, що підтверджується видатковими накладними №2196 від 13.07.2018 на суму 9343,80грн, №2340 від 20.07.2018 на суму 8508,60грн, №2376 від 24.07.2018 на суму 8913,16гн;

– у серпні 2018 року на суму 19953,46грн, що підтверджено видатковою накладною №2577 від 04.08.2018.

У відповідності до п.5.4 договору сторонами підтверджено поставку вищевказаних партій товару шляхом підписання актів прийому-передачі щебеневої продукції від 30.03.2018, 14.04.2018, 11.04.2018, 30.04.2018, 19.04.2018, 21.04.2018, 10.05.2018, 21.06.2018, 13.07.2018, 20.07.2018, 24.07.2018, 04.08.2018, 06.08.2018.

Також, протягом березня-серпня 2018 року позивачем надано послуги з транспортування зазначеного товару на загальну суму 373805,16грн, котрі відповідачем прийнято, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 29.03.2018 на суму 14805грн, №25 від 30.03.2018 на суму 17512,20грн з ПДВ, №26 від 03.04.2018 на суму 28975,50грн з ПДВ, №34 від 04.04.2018 на суму 28510,20грн з ПДВ, №37 від 06.04.2018 на суму 14191,66грн з ПДВ, №38 від 07.04.2018 на суму 15249,16грн з ПДВ, №39 від 10.04.2018 на суму 15270,30грн з ПДВ, №42 від 12.04.2018 на суму 15291,46грн з ПДВ, №43 від 13.04.2018 на суму 29335,06грн з ПДВ, №44 від 16.04.2018 на суму 14508,90грн з ПДВ, №47 від 24.04.2018 на суму 12732,30грн з ПДВ, №50 від 26.04.2018 на суму 16243,20грн з ПДВ, №59 від 28.04.2018 на суму 14974,20грн з ПДВ, №60 від 30.04.2018 на суму 14593,50грн з ПДВ, №62 від 02.05.2018 на суму 16497грн з ПДВ, №65від 04.05.2018 на суму 13832,10грн з ПДВ, №66від 07.05.2018 на суму 45472,50грн з ПДВ, №68 від 08.05.2018 на суму 15354,90грн з ПДВ, №70 від 09.05.2018 на суму 16348,96грн з ПДВ, №71 від 10.05.2018 на суму 14107,06грн з ПДВ. Факт надання транспортних послуг додатково підтверджується товаротранспортними накладними №Р-392 від 29.03.2018, 30.03.2018, №Р4339817 від 03.04.2018, №Р4339805 від 03.04.2018, №Р4339914 від 04.04.2018, №Р4339915 від 04.04.2018, ;Р433154 від 06.04.2018, №Р433192 від 07.04.2018, №Р433268 від 10.04.2018, №Р433400 від 12.04.2018, №Р433520 від 13.04.2018, №Р433578 від 13.04.2018, №Р564 від 16.04.2018, №Р5641484 від 24.04.2018, №Р5641876 від 20.04.2018, №Р5042636 від 28.04.2018, №Р5642324 від 30.04.2018, №Р8772490 від 02.05.2018, №Р877 від 04.05.2018, №Р8773103 від 07.05.2018, №Р8773289 від 0705.2018, №Р8773059 від 07.05.2018, №Р8773412 від 08.05.2018, №Р8773556 від 09.05.2018, №Р8773693 від 10.05.2018.

Видаткові накладні, Акти прийому-передачі товару, робіт по транспортуванню товару підписані сторонами без зауважень, а підписи представників скріплені печатками.

З метою проведення оплати позивачем виставлено Покупцю рахунки на оплату товару та транспортних витрат №145 від 30.03.2018 на суму 41256грн, №327 від 30.04.2018 на суму 867559,26грн, №372 від 11.05.2018 на суму 156975,02грн, №586 від 21.06.2018 на суму 6838,80грн, №767 від 25.07.2018 на суму 26765,56грн, №803 від 08.08.2018 на суму 19953,46грн, однак такі не містять відмітки про їх направлення чи вручення відповідачу у справі.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) затверджені зі сторони Замовника – директором ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Іваницею Ю.П. та тимчасово виконувачем обов`язків директора Василюком І.В., а зі сторони Виконавця – головою ПрАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» Романюком В.В. При цьому претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) Замовник не має.

Тернопільський облавтодор взяті на себе договірні зобов`язання з оплати вартості переданого товару та наданих транспортних послуг виконав не в повній мірі, сплативши 13.04.2018 платіжним дорученням №1109 кошти в сумі 100000грн та 24.07.2018 – 50000грн згідно платіжного доручення №1559.

За твердженням позивача на момент звернення з позовом (24.01.2019), так і на момент розгляду даного господарського спору судом відповідач боргу не погасив, а тому за ним числиться борг по оплаті товару та транспортних послуг в загальній сумі 969348,10грн.

Існування даної суми заборгованості порушує майнові права товариства, тому позивач звернувся за їх захистом до господарського суду шляхом подання позову про примусове стягнення цієї суми боргу з відповідача, нарахувавши на суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних та пеню, спираючись на умови договору поставки, норми ст.ст.525, 526, 625, 629 ЦК України, за якими договір є обов`язковим до виконання сторонами. Позовна заява отримана відповідачем 01.02.2019, про що свідчить результат відстеження пересилання відповідного поштового відправлення за №3110000412474, однак в добровільному порядку заборгованість не погашена.

В ході розгляду спору з`ясовано, що позивач не звертався до відповідача в претензійному порядку з вимогою щодо здійснення розрахунку за поставлений товар та надані послуги з поставки.

Акт звірки розрахунків за договором відповідач залишив поза увагою (направлено позивачем 24.01.2019, отримано відповідачем 25.01.2019).

Оцінивши подані докази в  сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. При цьому, суд виходив з такого.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 629 ЦК України).

Матеріали справи, викладені умови договору, права та обов`язки    сторін, порядок виконання   договору,   дають підстави дійти висновку, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини із змішаного договору, що містить в собі елементи різних договорів, а саме: поставки та надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі наявних у справі первинних документів, котрі оформлені належним чином та складені на виконання господарських операцій за договором  від 19.03.2018, судом встановлено виконання договірного обов`язку приватним акціонерним товариством «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» щодо здійснення поставки замовленого відповідачем товару у 2018 році (Специфікації №№1-6 до договору), зокрема, в березні на суму 8938,80грн, квітні – 647683,82грн, травні – 35362,50грн, червні – 6838,80грн, липні – 26765,56грн, серпні – 19953,46грн, а також згідно п.1.3 договору поставки від 19.03.2018, надано послуги з транспортування товару філіям Облавтодору на суму 32317,20грн у березні 2018 року, на суму 219875,44грн у квітні 2018 року та на суму 121612,52грн у травні 2018 року. Зазначений у накладних товар по якості, кількості, ціні, асортименті, також послуги по його доставці прийняті Покупцем без зауважень та будь яких застережень.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Оскільки відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору поставку щебеневої продукції було здійснено Покупцю на умовах відтермінування платежу до останнього числа місяця, в якому відповідну партію товару було передано Покупцю, то суд погоджується з доводами позивача, що оплату поставленого товару у березні 2018 року на суму 8938,80грн відповідач мав здійснити до 31.03.2018; за товар, поставлений у квітні 2018 року на суму 647683,82грн – 30.04.2018; товар, поставлений у травні 2018 року на суму 35362,50грн –  31.05.2018; у червні 2018 року на суму 6838,80грн – 30.06.2018; у липні 2018 року на суму 26765,56грн – 31.07.2018; у  серпні 2018 року на суму 19953,46грн – 31.08.2018, всього 745542,94грн.

Утім, матеріали справи свідчать, що відповідач у визначені строки, не здійснив оплати отриманого товару, внаслідок чого станом на 23.01.2019 (дата оформлення позову) за ним рахується борг на суму 595542,94грн (з урахуванням часткової оплати товару в сумі 150000грн (13.04.2018 – 100000грн, 24.07.2018 – 50000грн), що підтверджується платіжними дорученнями, котрі знаходяться в матеріалах справи).

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати купленого товару на суму 595542,94грн та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора в повній мірі на момент розгляду спору судом, у матеріалах  немає, а тому суд вважає дані вимоги обґрунтованими, не спростованими відповідачем, тому підлягають до задоволення.

Позатим, пунктами 4.3, 5.2 договору поставки сторонами визначено, що послуги по транспортуванню не включаються у вартість товару, а оплачуються відповідачем на підставі рахунку-фактури та згідно Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), товаротранспортної накладної.

Як встановлено судом, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з транспортування товару  на загальну суму 373805,16грн, що підтверджується наявними у справі Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), затвердженими керівниками підприємств,  товаротранспортними накладними (в березні 2018 року на суму 32317,20грн, в квітні 2018 року – 219875,44грн, травні 2018 року – 121612,52грн), котрі підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що умови договору не містять строку оплати наданих транспортних послуг, а лише визначають, що такі оплачуються на підставі рахунків-фактур та згідно Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), товаротранспортних накладних, відтак суд застосовує положення цивільного законодавства щодо визначення строку оплати відповідно до ст.530 ЦК України, тобто з моменту пред`явлення вимоги кредитором (ч.2 ст.530 ЦК України).

Таку вимогу позивачем надіслано не було, водночас оскільки закон не визначає способу та форми вимоги кредитора до боржника, відповідно, в даному випадку позовна заява,  надіслана відповідачу 24.01.2019 судом розцінюється як вимога, подана згідно ч.2 ст.530 ЦК України, яку відповідач повинен був виконати впродовж семи днів від дати отримання (01.02.2019), тобто до 08.02.2019 включно, однак останню залишив без реагування та задоволення.

Cуд відзначає, що встановлення у договорі в якості підстави для оплати послуг – виставлення рахунку-фактури, не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України щодо проведення оплати послуг, оскільки рахунок не є первинним документом та не породжує відповідне зобов`язання з оплати, а має інформаційний характер щодо, зокрема, відомостей про реквізити, підстави та суми для оплати. Тобто, підставою для оплати послуг є Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) по транспортуванню товару та відповідні товаротранспортні накладні.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені строки вартість купленого товару не сплачена повністю, як і не відшкодовано (не оплачено) витрат, понесених позивачем на транспортування товару, що є порушенням умов договору поставки, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України. Дані вимоги як правомірні та документально підтверджені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення нараховані інфляційні втрати та річні на суму прострочених платежів з оплати товару та транспортних послуг за період з вересня по грудень 2018 року (57422,41грн інфляційних втрат) та за період з 01.09.2018 по 23.01.2019 – 3% річних  в розмір 11552,50грн, а також пеню, нараховану на прострочені платежі з оплати товару в розмірі 107055,41грн.

Аналізуючи поданий розрахунок заявлених штрафних санкцій, суд враховує наступне.

Як вбачається із змісту умов договору поставки №81-18 від 19.03.2018, такий набув чинності з моменту його підписання сторонами; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 7.1 договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання, що виникли на підставі договору про поставки є грошовим та, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ст.229 ГК України, ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наведений позивачем розрахунок вимог в частині нарахованих інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що такі нарахування здійснено на прострочені платежі по оплаті вартості товару, а також вартості транспортних послуг. Втім, як встановлено судом, строки оплати послуг по транспортуванню товару сторонами у договорі поставки від 19.03.2018 встановлено не було. Отже, обов`язок по їх оплаті виник у відповідача з моменту отримання вимоги, а саме з 01.02.2019.

Таким чином, нараховані інфляційні втрати та 3% річних на суму вартості послуг по транспортуванню щебеневої продукції є необґрунтованими, оскільки прострочення їх оплати не відбулося.

Також, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем хоч і зазначено в розрахунку індекс інфляції, встановлений помісячно за вересень-грудень 2018 року, однак такі інфляційні нарахування здійснено не помісячно, а сукупно за вказаний період.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Виходячи з наведеного, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати, підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тому суд, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за період з вересня по грудень 2018 року (включно) помісячно на суму простроченого грошового зобов`язання, дійшов висновку, що до стягнення як правомірні підлягають вимоги в сумі 34540,97грн інфляційних нарахувань (розрахунок суду міститься в матеріалах справи).

В іншій частині заявлених позовних вимог (22881,44грн інфляційних нарахувань) суд відмовляє у зв`язку з їх невірним нарахуванням.

Оцінивши подані позивачем розрахунки 3% річних в сумі 11552,50грн, нараховані за період з 01.09.2018 по 23.01.2019 на суму простроченого грошового зобов`язання суд, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок, виходячи із суми простроченого боргу за відповідний період, вважає такі вимоги обґрунтованими в сумі 7097,45грн (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). В частині стягнення 4455,05грн нарахованих 3% річних слід відмовити, оскільки такі нараховано в тому числі і на вартість наданих транспортних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Відповідно до п.п.7.1, 7.3.1, 7.3.7, 7.3.8 договору поставки за порушення строків оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оцінивши доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині пені в розмірі 138470,71грн, поданий уточнений розрахунок пені (нарахування здійснено на відповідний розмір суми боргу, який існував в період з 01.05.2018 по 27.02.2019 по кожній партії товару окремо), враховуючи п.п.4.2, 5.5, 7.1, 7.3.1, 7.3.7, 7.3.8 договору та здійснені відповідачем проплати (13.04.2018 в сумі 100000грн, 24.07.2018 в сумі 50000грн), суд встановив, що позивачем неправомірно включено в період нарахування пені 24.07.2018, адже день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Здійснивши власний арифметичний розрахунок суми пені, суд дійшов висновку про правомірність вимог в цій частині позову на суму 106184,45грн.

В частині стягнення 32286,26грн пені суд відмовляє у зв`язку з невірним їх нарахуанням.

Суд зазначає, що в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч.3 ст.549 ЦК України), індексу інфляції та відсотків річних від простроченої суми (ч.2 ст.625 ЦК України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовані, документально підтверджені та правомірні, підлягають до задоволення частково в загальній сумі 1117170,97грн.

Зважаючи на подані докази на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору (17651,91грн на підставі платіжного доручення №7276 від 23.01.2019), в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, суд вирішив стягнути з дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул.Кульчицької, 8, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 31995099) на користь приватного акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» (вул.Кар`єрна, 26, с.Красносілка Старокостянтинівського району Хмельницької області, ідентифікаційний код 05471885) – 969348,10грн основного боргу, 7097,45грн – 3% річних, 34540,97грн інфляційних втрат, 106184,45грн пені та 16757,56грн в повернення сплаченого судового збору.