Інформаційний простір Тернопілля

Господарський суд Тернопільської області зобов’язав Комунальне підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго” виплатити приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” понад 2 мільйони гривень.

Про це стало відомо Інфопростору.

В будь-якому випадку тягар впаде на тернополян, оскільки компенсувати цю суму зможуть за рахунок комунального підприємства або ж бюджету міста Тернополя.

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго” про стягнення боргу в загальній сумі 3 219 446,92 грн., із яких: 298 018,66 грн 3% річних, 802 097,37 грн інфляційних нарахувань та 2 119 330,89 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов, укладеного між ними договору про розподіл природного газу № 250 від 31.12.2015.

31.12.2015р. між Публічним акціонерним товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” (далі оператор ГРМ) та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго” укладено Договір розподілу природного газу №250, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Типового договору розподілу природного газу).

Умови Типового договору розподілу природного газу однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” і Кодексу газорозподільних систем (затвердженого Постановою від 30.09.2015 N 2494) (п.1.2.).

Пунктом 2.3 договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися керуватись Законом України “Про ринок природного газу” та Кодексом газорозподільних систем.

Згідно п. 3.2 договору за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

Пунктами 5.2., 5.4 договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 сторони погодили, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог цього договору.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем (п.6.1. Договору).

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п.6.3. Договору).

Згідно з п. 6.4. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом ви користування Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується лата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

У разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором (п. 6.5 Договору).

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. Договору).

Відповідно до пп. 1 п. 7.2 Договору Оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим Договором.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (пп. 1 п. 7.4 Договору).

Пунктом п. 12.1 Договору сторони погодили, що останній укладений на невизначений строк.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПрАТ “Тернопільміськгаз” до КПТМ ТМР “Тернопільміськтеплокомуненерго” про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання вказаного вище правочину.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період січень 2018 року – листопад 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг з розподілу природного газу, а саме:

– у січні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 705,037 куб.м. газу на суму 4 997 582,61 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.01.2018);

– у лютому 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 387,697 куб.м. газу на суму 4 862 091,11 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 28.02.2018р.);

– у березні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 115,489 куб.м. газу на суму 4 745 869,20 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.03.2018);

– у квітні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 2 114,385 куб.м. газу на суму 902 757,81 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.04.2018);

– у травні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 1 062,912 куб.м. газу на суму 453 820,90 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.05.2018);

– у червні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 762,037 куб.м. газу на суму 325 359,31 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.06.2018);

– у липні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 345,241 куб.м. газу на суму 147 404,10 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.07.2018);

– у серпні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 309,029 куб.м. газу на суму 131 943,02 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.08.2019);

– у вересні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 1 116,260 куб.м. газу на суму 476 598,37 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.09.2018);

– у жовтні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 2 568,014 куб.м. газу на суму 1 096 439,27 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.10.2018);

– у листопаді 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 8 705,591 куб.м. газу на суму 3 715 658,24 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.11.2018);

Вказані акти підписані представниками сторін та завіреними печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Обставини щодо отримання відповідачем протягом січня – листопада 2018 послуг з розподілу природного газу в наведених вище обсягах сторонами не заперечуються.

Однак відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов`язання по оплаті вартості наданих позивачем протягом вказаного періоду послуг з розподілу природного газу не виконав, вартість наданих послуг у встановлений Договором строк не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач факт наявності заборгованості в сумі 9 797 882,81 грн за надані позивачем протягом січня-листопада 2018 року (включно) послуги з розподілу природного газу станом на день звернення позивачем за даним позовом до суду заперечив, визнавши заборгованість в сумі 7 275 523,68 грн.

Вказана розбіжність, як стверджує відповідач, виникла у зв`язку з невірним зарахуванням позивачем сплачених коштів, зокрема без врахування призначення платежу. Так позивачем безпідставно, на думку відповідача, кошти спрямовані на погашення заборгованості спрямовувалися на погашення штрафних санкцій по рішенню суду від 14.12.2017р. у справі №921/589/17-г/5 і як наслідок невірно нараховані суми штрафних санкцій.

Зазначені доводи судом відхиляються, так як відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Крім того, п.6.5. Договору Сторони погодили, що у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором.

Відповідачем не надано суду графіка погашення заборгованості оформленого у відповідному порядку, а тому дії позивача суд вважає правомірними.

Поряд з цим, в судовому засіданні 15.05.2019 повноважний представник позивача повідомив, що станом на день розгляду даного спору в суді відповідачем заборгованість за надані ПрАТ “Тернопільміськгаз” протягом січня-листопада 2018 року (включно) послуги з розподілу природного газу за Договором №250 від 31.12.2015 в сумі 9 797 882,81 грн погашено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.05.2019 закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 298 018 грн 86 коп. за період з 10.02.2018 по 27.12.2018. Також позивачем здійснено нарахування інфляційних нарахувань, що складають 802 097,37 грн за лютий – листопад 2018.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №250 від 31.12.2018 розподілу природного газу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 298 018,66 грн 3% річних та 802 097,37 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Окрім того, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов`язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов`язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості отриманого протягом січня – листопада 2018 року природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 2 119 330,89 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 01.07.2018 по 27.12.2018.

З огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №250 від 31.12.2015 розподілу природного газу, суд прийшов до висновку, що нарахування 2 119 330,89 грн є правомірним.

Водночас, як вже зазначалось вище, відповідач клопотанням №1156/18 від 15.15.2019 (вх.№6689 від 16.04.2019) просив суд на підставі ст.ст. 551 ЦК України, 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 10%.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” також визначено, що: “вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо”.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість з оплати наданих послуг з розподілу природного газу згідно договору №250 від 31.12.2015 виникла через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від споживачів; невідповідність тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води фактичним витратам на їх виробництво, несвоєчасне відшкодування підприємству різниці в тарифах; несвоєчасне відшкодування з бюджету пільг та субсидій.

Крім того, суд враховує, що згідно долучених Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго” до матеріалів справи звітів про фінансовий стан та звіту про фінансові результати за звіти про фінансові результати за 2017, 2018, останнє є збитковим підприємством.

Станом на день розгляду спору в суді відповідачем заборгованість за надані позивачем протягом січня-листопада 2018 року послуги з розподілу природного газу погашено в повному обсязі, що свідчить про добросовісне відношення до виконання своїх договірних зобов`язань.

Позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що пеня – це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50 % від правомірно нарахованої та стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго” на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” 1 059 665 грн 44 коп. пені (50% від 2 119 330,89 грн) за неналежне виконання умов Договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015.

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Верховного суду 12 грудня 2018 року по справі №921/110/18.

Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Таким чином, суд вирішив стягнути з комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради «Тернопільміськтеплокомуненерго» на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» 298 018 (двісті дев`яносто вісім тисяч вісімнадцять) грн. 66 коп. три проценти річних, 802 097 (вісімсот дві тисячі дев`яносто сім) грн. 37 коп. компенсації за прострочення оплати боргу з врахуванням індексу інфляції, 1 059 665 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 44 коп. пені і 237 320 (двісті тридцять сім тисяч триста двадцять) грн. 77 коп. судового збору.