Інформаційний простір Тернопілля

На Тернопільщині надавачі послуг продовжують в судовому порядку стягувати з держави кошти за надані послуги в рамках субсидіарних програм.

Про це стало відомо Інфопростору.

Так, Господарський суд Тернопільської області виніс рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариство “Укртелеком” до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 161 536,52 грн.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Тернопільської філії ПАТ “Укртелеком” надано протягом липня – грудня 2018 року та січня березня 2019 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам міста Теребовля та Теребовлянського району Тернопільської області на суму 161 536,52 грн, які мають пільги з їх оплати згідно Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та “Про охорону дитинства”.

Факт надання послуг та фактичне споживання їх споживачами, які користуються такими пільгами, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (Форма №2-пільга) громадянам місто Теребовля та Теребовлянського району Тернопільської області за період липень – грудень 2018 року та січень березень 2019 року на суму 161 536,52 грн, а саме: за липень 2018 року 19 610,22 грн., за серпень 2018 року 17 459,43 грн, за вересень 2018 року 17 266,31 грн, за жовтень 2018 року 16 119,99 грн, за листопад 2018 року 19 582,90 грн, за грудень 2018 року 19 035,95 грн, за січень 2019 року 7678,88 грн, за лютий 2019 року 30359,42 грн, за березень 2019 року 18210,02 грн.

Позивачем надіслано (щомісячно) відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти ( розрахунки) , про що свідчать супровідні листи: №06/2-11-253 від 07.08.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 08.08.2018); №06/2-11-275 від 07.09.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 07.09.2018); №06/2-11-302 від 05.10.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 09.10.2018); №06/2-11-367 від 06.11.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 08.11.2018); №06/2-11-390 від 14.12.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 17.12.2018); №06/2-11-413 від 09.01.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 14.01.2019); №06/2-11-433 від 06.02.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 07.02.2019); №06/2-11-479 від 06.03.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 11.02.2019); №06/2-11-501 від 05.04.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 10.04.2019) одержання, яких відповідачем не заперечується.

Непроведення відшкодування відповідачем вартості наданих послуг стало підставою для звернення позивача до суду.

Отже, як стверджує позивач та зазначене не спростовано відповідачем, останнім на момент звернення з позовом до суду не оплачено заборгованості по витратах, понесених у липні – грудні 2018 року та у січні-березні 2019 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 161 536,52 грн.

Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними правовідносинами з надання послуг, згідно з якими у відповідача, внаслідок надання послуг на пільгових умовах, виник обов`язок оплатити їх.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України “Про телекомунікації” споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України (п. п. 1, 6 ст. 92 Конституції України).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та “Про охорону дитинства”.

Норми зазначених вище законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв`язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003.

Відповідно до наведених вище законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача. При цьому, в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов`язок відшкодовувати витрати підприємств, що надають такі послуги особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

В силу приписів п. 204 статті 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Згідно з пп. “б” п. 4 ч. 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень (ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч. 2 статті 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

За змістом п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі – головні розпорядники коштів).

Пунктом 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою “2-пільга”.

Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі – уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою “1 – пільга”, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Підпунктом 1 п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги передбачено, що уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних вище соціальних пільг для населення міста Теребовля та Теребовлянського району є Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, а тому на підставі зазначених вище законодавчих норм та вимог Порядку №256 саме на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вищезазначених вимог чинного законодавства, Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Тернопільської філії ПАТ “Укртелеком” надано протягом липня – грудня 2018 року та січня березня 2019 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам міста Теребовля та Теребовлянського району Тернопільської області на суму 161 536,52 грн, які мають пільги з їх оплати.

Факт надання послуг позивачем та фактичне споживання їх споживачами, які користуються такими пільгами, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (Форма №2-пільга) громадянам місто Теребовля та Теребовлянського району Тернопільської області за період липень -грудень 2018 року та січень березень 2019 року на суму 161 536,52 грн, а саме: за липень 2018 року 19 610,22 грн., за серпень 2018 року 17 459,43 грн, за вересень 2018 року 17 266,31 грн, за жовтень 2018 року 16 119,99 грн, за листопад 2018 року 19 582,90 грн, за грудень 2018 року 19 035,95 грн; за січень 2019 року 7678,88 грн, за лютий 2019 року 30359,42 грн, за березень 2019 року 18210,02 грн.

Відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, позивачем надіслано (щомісячно) відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти (розрахунки), що підтверджується супровідними листами: №06/2-11-253 від 07.08.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 08.08.2018); №06/2-11-275 від 07.09.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 07.09.2018); №06/2-11-302 від 05.10.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 09.10.2018); №06/2-11-367 від 06.11.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 08.11.2018); №06/2-11-390 від 14.12.2018 (опис вкладення та фіскальний чек від 17.12.2018); №06/2-11-413 від 09.01.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 14.01.2019); №06/2-11-433 від 06.02.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 07.02.2019); №06/2-11-479 від 06.03.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 11.02.2019); №06/2-11-501 від 05.04.2019 (опис вкладення та фіскальний чек від 10.04.2019) одержання, яких відповідачем не заперечується.

Однак, всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню м. Теребовля та Теребовлянського району протягом липня місяця 2018 року березня місяця 2019 року (включно) відповідачем не відшкодовані, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, факт надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян м. Теребовля та Теребовлянського району протягом липня 2018 березня 2019 року на суму 161 536,52 грн, направлення ним списків осіб, які мають право на пільги, як це передбачено п.10 Положення, не заперечує, як і не оспорює їхнього обсягу та правильності проведення позивачем розрахунків.

При цьому, заперечуючи позовні вимоги, вказує на відсутність відповідного бюджетного фінансування, відтак і на відсутність у нього зобов`язань відшкодовувати такі витрати, оскільки Акти звіряння розрахунків (виконаних робіт) Управлінням не підписувалися, договірних правовідносин між сторонами спору з приводу відшкодування вартості пільг не існує. Крім того, просить суд врахувати, що Управління зверталося до голів міської, районної, селищних рад м. Теребовля та Теребовлянського району з відповідними листами про виділення коштів з місцевого бюджету (копії листів долучено до матеріалів справи) на відшкодування даних витрат.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган – відповідач у справі, в силу закону, зобов`язаний ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Оцінюючи доводи відповідача, суд вважає за доцільне зазначити, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання шляхом примусового стягнення.

Відсутність укладених між Управлінням та позивачем договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2018 рік, як і не підписання управлінням актів звіряння розрахунків, також не може бути підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов`язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

Зі змісту статті 617 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446 та від 22.03.2017 року у справі №905/2358/16, постановах Великої палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 06.06.2018 у справі №916/2456/17, Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №907/609/17.

Враховуючи викладене, суд позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації про стягнення 161 536,52 грн заборгованості по витратах понесених у липні 2018 року березні 2019 року (включно) внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 8 , м. Теребовля, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 03195642 на користь Публічного акціонерного товариство “Укртелеком” бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, код ЄДРПОУ 21560766 в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 01188052 заборгованості по витратах, понесених у липні 2018 року березні 2019 року включно внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 161 536,52 грн.