За опалення шкіл Монастириського району гроші доводиться стягувати через суд
Через відсутність фінансування відділ освіти, молоді та спорту Монастириської районної державної адміністрації не здійснював розрахунків за поставлену теплову енергію.
Як стало відомо Інфопростору, стягувати кошти довелося в судовому порядку.
Між Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” (далі – Енергопостачальна організація) та Відділом освіти Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області (далі – Споживач) 01.10.2012р. укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №12007 (далі – Договір) з врахуванням трьох Додаткових угод.
Відповідно до умов Договору:
– Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1 Договору);
– Споживач теплової енергії зобов`язується, зокрема: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (пп. пп. 3.2.1 – 3.2.2 Договору);
– Енергопостачальна організація зобов`язується повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (пп. 4.2.3 Договору);
– розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пп. пп. 6.1 – 6.2 Договору);
– за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки (п. 7 Договору);
– договір набуває чинності з дня його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пп. 10.1 Договору).
Відповідно до п.п. 8-9 Додаткової угоди до Договору, споживач проводить оплату за приєднане теплове навантаження та за теплову енергію (згідно договірних навантажень) авансовим платежем, але не пізніше 25 числа розрахункового місяця згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розрахунків за житлово-комунальні послуги». Розрахунок за фактично спожиту теплову енергію проводять до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 12 Додаткової угоди до Договору, приймання-передача теплової енергії, яка передається Теплопостачальною організацією Споживачеві на межі балансової належності, оформляється актами у двох примірниках. Підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі теплової енергії є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.
На підставі листів відповідача №04-05/619 від 07.09.2016р., №04-05/675 від 15.09.2017р., №04-05/320 від 11.09.2018р. термін дії договору продовжувався на опалювальні періоди 2016/2017р.р., 2017/2018р.р., 2018/2019р.р. відповідно.
На виконання пп. 4.2.3 Договору, позивач направив листи №1300/07 від 10.11.2017р. та №953/17 від 13.11.2018р. про зміну тарифу на теплову енергію, які отримані відповідачем наручно, про що свідчать розписки.
На виконання умов Договору, позивач, зокрема, у грудні 2018р. поставив відповідачу теплову енергію в обсязі 73,645400 ГКал на суму 154 421,15 грн. (з яких відповідачем оплачено 49 713,53 грн.), у січні 2019р. – 151,252000 Гкал на суму 317 148,22 грн., у лютому 2019р. – 87,326900 Гкал на суму 183 108,79 грн., всього на суму 654 678,16 грн., що підтверджується відповідними актами передачі-приймання теплової енергії, які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
Актом звіряння розрахунків від 13.03.2019р., підписаного керівниками та головними бухгалтерами сторін, підтверджено суму боргу 604 964,63 грн. станом на 01.03.2018р.
У зв`язку з не оплатою заборгованості, для досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №261/03 від 14.03.2019р. про сплату боргу в сумі 604 964,63 грн., яка отримана відповідачем 20.03.2019р., однак залишена останнім без розгляду та оплати, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення боргу.
Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданих доказам та наведеним доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При цьому, суд виходив із наступного:
– укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;
– відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
– частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. ст. 202 – 205 ГК України, ст. ст. 599 – 601, 604 – 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений природний газ становить 604 964,63 грн., відповідач доказів погашення боргу суду не надав, позовні вимоги визнав, а тому позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо причин неоплати заборгованості у зв`язку із відсутності фінансування з бюджету на оплату поставленої теплової енергії, оскільки:
– укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів статей 204, 629 ЦК породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема, право позивача отримати грошові кошти за поставлену у грудні 2018р. – лютому 2019р. теплову енергію, та обов`язок відповідача її оплатити.
Відносини, які виникли між сторонами, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників і регулюються актами цивільного законодавства України. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати свідомо взяте ним зобов`язання за договором (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №915/13/17).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, які є джерелом права згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суд у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005р. та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004р. зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 185 ГПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому ч. 4 ст. 191 ГПК України, відповідно до якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Тож господарський суд Тернопільської області прийняв рішення стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” 604 964 (шістсот чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 63 коп. основного боргу та 9 074 (дев`ять тисяч сімдесят чотири) грн. 47 коп. судового збору.