Інформаційний простір Тернопілля

Комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради, надалі – позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України”, надалі відповідач, про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в загальній сумі 685 079 грн 71 коп., з яких: 588 550 грн 27 коп. – заборгованість за постачання теплової енергії, 34 324 грн 45 коп. – пеня, 47 650 грн 85 коп. – сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 14 554 грн 14 коп. – 3% річних.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії №770 від 31.01.2014, зокрема в частині здійснення своєчасної та повної оплати вартості отриманої протягом лютого місяця 2015 року – лютого місяця 2019 року (включно) теплової енергії, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу теплової енергії №770 від 31.01.2014; актів про запуск системи опалення в роботу в опалювальні періоди 2014-2019 роки; рахунків, які виставлялись відповідачу за період жовтня місяця 2014 року по лютий місяць 2019 року; постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради; рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та тарифу на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради; наказів КП ТМТКЕ про застосування тарифів на теплову енергію; банківських виписок з рахунку позивача за період з жовтня місяця 2014 року по травень місяць 2018 року, як докази часткової (на суму 212 263,67 грн) оплати відповідачем вартості отриманої теплової енергії; розрахунок суми позову; пояснення про нарахування за теплову енергію; таблицю про щоденне нарахування, а також інші документи.

31.01.2014 між ДП “Тернопільський облавтодор” як Споживачем, з однієї сторони, та Комунальним підприємством теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради як Теплопостачальною організацією, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №770, надалі – Договір, за умовами якого Теплопостачальна організація (позивач по справі) взяла на себе зобов`язання надати Споживачу (відповідачу по справі) теплову енергію в потрібних йому обсягах та за параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (р. 1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 р. 2 Договору теплова енергія надається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору і не може бути змінений в односторонньому порядку, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію (в період опалювального сезону); технологічні потреби; кондиціювання повітря. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Згідно п.п. 3.2.1., 3.2.2. п. 3.2. р. 3 Договору Споживач теплової енергії зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору, не допускаючи їх перевищення; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію відповідно до умов цього Договору, а Енергопостачальна організація, у свою чергу, зобов`язалась забезпечувати надання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з цим Договором, а також повідомляти Споживача через засоби масової інформації про зміну тарифів (п.п. 4.2.1, 4.2.3 п. 4.2. р. 4 Договору).

П. п. 5.1, 5.8 р. 5, п. 6.5 р. 6 Договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності розрахунковим способом. Приймання-передача теплової енергії оформляється актом приймання-передачі до 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Якщо протягом 10-ти днів з моменту отримання акта приймання-передачі, зазначена у цьому акті інформація сторонами не заперечується, то вона вважається узгодженою.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 01.01.2016. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін (п. п. 10.1-10.2 р. 10 Договору).

Згідно з п. 8.3 р. 8 Договору строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Оскільки жодних відомостей чи письмових заяв про припинення дії Договору сторонами не представлено, а наявні в матеріалах справи документи, зокрема, надані позивачем рахунки, які виставлялись відповідачу для оплати наданих послуг, свідчать про те, що відповідачу послуги по постачанню теплової енергії надавались після закінчення терміну дії Договору, суд вважає за доцільне зазначити, що термін дії останнього пролонговувався.

Додатком №1 від 31.01.2014 до Договору сторонами погоджено, що постачання теплової енергії надається Споживачу по об`єкту, загальною площею 826,60 м2, з максимальним тепловим навантаженням 49450 кКал/год.

Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору енергопостачання, згідно якого, в силу ст. 275 ГК України, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

П. 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Ч. 6 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

П. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг” передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює, зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” №517-2005-п від 02.06.2005 року, з наступними змінами, надалі – Закон №517-2005-п, тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону №517-2005-п тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (ст. 13 Закону №517-2005-п).

Р. 6 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі та іншими незабороненими чинним законодавством формами відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом для сторін Договору є календарний місяць. Споживач до 10 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує теплопостачальній організації вартість фактичної спожитої теплової енергії для потреб зазначених у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору та не може бути змінений в односторонньому порядку, вартість визначеної частки за опалення місць загального користування, відповідно до встановлених тарифів, Споживач може провести попередню оплату вартості теплової енергії. Споживача, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря, теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Розрахунки за теплову енергію проводяться на підставі рахунків, які Споживач зобов`язаний отримати у службі збуту теплової енергії Теплопостачальної організації не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим. Не отримання рахунку не звільняє Споживача від проведення оплати у строки встановлені цим Договором.

В платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково зазначати номер Договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості Споживача за цим Договором Теплопостачальна організація має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені та штрафних санкцій, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Теплопостачальної організації у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Споживачем:

– у першу чергу відшкодовуються витрати Теплопостачальної організації, пов`язані з одержанням виконання;

– у другу чергу погашається пеня та штрафні санкції;

– у третю чергу погашається основна сума боргу.

У випадку відсутності простроченої заборгованості зі сплати пені та штрафних санкцій за цим Договором сума, яка була сплачена Споживачем понад вартість фактично отриманої теплової енергії повинна зараховуватись теплопостачальною організацією як авансовий платіж.

Ч. 6 ст. 19 Закону №517-2005-п визначено, що Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з 01.10.2014 по 28.02.2019 позивачем надано, а відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 674 965,79 грн.

Нарахування за послуги з теплопостачання проводилось відповідно до умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №770 від 31.01.2014, укладеного між сторонами у справі, за тарифами на послуги з централізованого опалення, затвердженими:

– постановою НКРЕКП від 16.05.2014 №527 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради”;

– постановою НКРЕКП від 28.11.2014 №614 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради”;

– постановою НКРЕКП від 27.02.2015 №294 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради”;

– постановою НКРЕКП від 31.03.2015 №1129 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради”;

– постановою НКРЕКП від 30.04.2015 №1406 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради”;

– постановою НКРЕКП від 29.10.2015 №2690 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП”;

– постановою НКРЕКП від 28.01.2016 №54 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП”;

– постановою НКРЕКП від 29.09.2016 №1757 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП”;

– постановою НКРЕКП від 02.12.2016 №2126 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП”;

– постановою НКРЕКП від 01.02.2017 №151 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП”;

– Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №900 від 06.12.2017 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та тарифу на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб інших споживачів (крім населення) КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради”;

– Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №826 від 05.11.2018 “Про встановлення тарифів на теплову енергію”;

– Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №871 від 14.11.2018 “Про проведення перерахунку плати за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води”.

Факт надання позивачем теплової енергії за період з 01.10.2014 по 28.02.2019 на суму 674 965,79 грн підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: актів про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2014/2015р.р., 2015/16 р.р., 2016/2017 р.р., 2017/2018 р.р., 2018/2019 р.р., від 24.10.2014, від 13.10.2015, від 11.10.2016, від 30.10.2017 та від 14.11.2018 та рахунків за період з жовтня місяця 2014 року по лютий місяць 2019 року.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства зобов`язання по оплаті вартості отриманої за період з 01.10.2014 по 28.02.2019 теплової енергії виконав неналежним чином, вартість останньої оплатив лише частково.

Зокрема, за період з 01.10.2014 по 31.01.2019 на рахунок КПТМ “Тернопільміськтеплокомуненерго” від ДП “Тернопілький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” надійшли кошти в загальній сумі 212 263 грн 67 коп., з яких:

– оплата 28.10.2014 в сумі 54 587 грн 23 коп. зарахована на виконання умов мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.12.2013 по справі №921/945/13-г/5;

– оплата 19.07.2016 в сумі 3 762 грн 85 коп. (кошти перераховані з ДВС) зарахована на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2014 по справі №921/614/14-г/1;

– оплата 29.12.2016 в сумі 30 000 грн 00 коп., відповідно до п. 6.7 Договору №770 від 31.01.2014, зарахована на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2014 по справі №921/614/14-г/1;

– з оплати 17.03.2017 в сумі 50 000 грн 00 коп.: 33 584 грн 48 коп. зараховано на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2014 по справі №921/614/14-г/1 (відповідно до п. 6.7 Договору №770 від 31.01.2014);

– 16 415 грн 52 коп. в хронологічному порядку спрямовано на часткове погашення заборгованості за спожиту теплову енергію з 01.10.2014;

– оплата 23.10.2017в сумі 50 000 грн 00 коп. зарахована в хронологічному порядку на часткове погашення заборгованості за спожиту теплову енергію з 01.10.2014;

– оплата в сумі 3 913 грн 59 коп. (кошти перераховані з ДВС) зарахована на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2014 по справі №921/614/14-г/1;

– оплата в сумі 20 000 грн 00 коп. зарахована в хронологічному порядку на часткове погашення заборгованості за спожиту теплову енергію з 01.10.2014.

Таким чином, в рахунок погашення заборгованості за спожиту протягом жовтня 2014 року-лютого 2019 року теплову енергію відповідачем сплачено лише 86 415,52 грн і його заборгованість перед позивачем становить 588 550 грн 27 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та своєчасної оплати вартості отриманої за період з жовтня місяця 2014 року по лютий місяць 2019 року теплової енергії.

Доводи відповідача про те, що причиною нездійснення оплати за спожиту теплову енергію є ненадання позивачем рахунків судом оцінюються критично, оскільки, як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину обов`язок щодо отримання рахунків покладено на Споживача та передбачено, що не отримання рахунку не звільняє його від проведення оплати у встановлені Договором строки.

За даних обставин, позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради щодо стягнення з Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” 588 550 грн 27 коп. заборгованості за постачання теплової енергії є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, зважаючи на допущені відповідачем терміну оплати вартості фактично спожитої за період з квітня місяця 2016 року по лютий місяць 2019 року теплової енергії, беручи до уваги передбачений умовами укладеного Договору термін здійснення розрахунків, позивачем помісячно, за період з 11.05.2016 по 21.03.2019 нараховано та заявлено до стягнення 14 554 грн 14 коп. 3% річних, а також за період з червня місяця 2016 року по лютий місяць 2019 року 47 650,85 грн інфляційних втрат.

Судом досліджено проведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, за допомогою інформаційно-аналітичного центру “Ліга”, в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості фактично спожитої протягом квітня 2016 року-лютого 2019 року теплової енергії, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно проведеного судом перерахунку позовні вимоги КПТМ “Тернопільміськтеплокомуненерго” щодо стягнення з ДП “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” 47 650 грн 85 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявленій до стягнення сумі.

Поряд із цим, згідно проведеного судом перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, правомірним за несвоєчасну оплату вартості спожитої за період з квітня місяця 2016 року по лютий місяць 2019 року є нарахування 3% річних в сумі 14 553 грн 83 коп. 3% річних в сумі 0 грн 31 коп. нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно (проведені судом перерахунки – в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України).

Ст. ст. 546-551 ЦК України визначено що, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій врегульовано Законом України “Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686-XIV від 20.05.1999, надалі Закон № 686-XIV

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 686-XIV суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пп. 7.2.1 п. 7.2 р. 7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків за надання теплової енергії Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На підставі наведених вище приписів чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості отриманої протягом квітня 2018 року лютого 2019 року включно теплової енергії, позивачем помісячно за період з 11.05.2018 по 21.03.2019 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 34 324 грн 45 коп.

Поряд з цим, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, як роз`яснено в п. 2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом розглянуто долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заявленої до стягнення суми пені та встановлено, що остання, зокрема за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманої у квітні місяці 2018 року теплової енергії за період з 11.05.2018 по 21.03.2019 в сумі 4 297,32 грн нарахована всупереч наведеним вище приписам чинного законодавства. За несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті вартості теплової енергії отриманої протягом листопада-грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року пеня нарахована в межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку.

З огляду на наведене вище, судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру “Ліга”, в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та вартості фактично спожитої протягом квітня 2018 року-лютого 2019 року теплової енергії, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені.

Згідно проведеного судом перерахунку, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 32 523 грн 70 коп. Пеня в сумі 1 800 грн 75 коп. нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про застосування позовної давності з жовтня 2014 року по квітень 2016 року, суд відзначає наступне.

Ч. 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЦК України передбачає два види позовної давності – загальну і спеціальну.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом із тим, в силу приписів ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, при цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України).

Ч. 3 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що в п. 3.3 постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” №10 від 29.05.2013, з наступними змінами і доповненнями, господарським судам звернуто увагу на те, що за правилами ч. 1 ст. 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 8.3 р. 8 Договору) сторони погодили, що строк у межах якого вони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою про стягнення заборгованості за несвоєчасну оплату вартості отриманої відповідачем протягом жовтня 2014 року-лютого 2019 року теплової енергії Комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради звернулось 19.04.2019.

Відповідно до п. 6.3 р. 6 Договору вартість отриманої теплової енергії відповідач зобов`язаний оплатити до 10- го числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, обов`язок з оплати вартості теплової енергії отриманої у жовтні місяці 2014 року виникає у відповідача з 10.11.2014. Саме із вказаної дати в межах погодженого сторонами п`ятирічного строку позовної давності, тобто до 11.11.2019, позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, зважаючи на те, що з позовом про стягнення заборгованості за несвоєчасну оплату відповідачем вартості отриманої протягом жовтня місяця 2014 року лютого місяця 2019 року теплової енергії позивач звернувся 19.04.2019, клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог з жовтня 2014 р. по квітень 2016 р. є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Окрім того, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 гривні. Вказане клопотання обґрунтоване важким фінансовим становищем підприємства, яке зумовлено несплатою Замовником Службою автомобільних доріг у Тернопільській області виконаних ДП “Тернопільський облавтодор” робіт по ремонту та реконструкції доріг, наявністю заборгованості перед постачальниками за раніше отримані відповідачем матеріали, які необхідні для здійснення його діяльності, наявністю заборгованості по сплаті першочергових платежів, не співмірністю розміру заявленої до стягнення суми пені тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

(Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17).

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалам справи та зазначено вище, що відповідач зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії виконував неналежним чином починаючи з жовтня місяця 2014 року. Так, за період з 01.10.2014 по 28.02.2019 останнім отримано теплову енергію на загальну суму 674 965 грн 79 коп., однак оплату здійснено лише на суму 86 415,52 грн. Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом неоплаченою залишається вартість теплової енергії, яка була отримана Споживачем за період з лютого місяця 2015 року по лютий місяць 2019 року (включно). Доказів неможливості своєчасного внесення платежів матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, як і не надано жодних доказів вжиття заходів на усунення допущеного порушення.

Факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на те, що розмір нарахованої пені є невеликим порівняно із сумою основного боргу, відповідач в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надав суду поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Тож Господарський суд Тернопільської області прийняв рішення стягнути з Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” на користь Комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради 588 550 грн 27 коп. заборгованості за постачання теплової енергії.

Окрім цього ДП “Тернопільський облавтодор” повинен сплатити:

– 32 523 грн 70 коп.- пені;

– 14 553 грн 83 коп.- 3% річних;

– 47 650 грн 85 коп.- інфляційних нарахувань;

– 10 249 грн 18коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.