Інформаційний простір Тернопілля

Господарський суд Тернопільської області виніс рішення в справі за позовом Зборівського районного споживчого товариства до відповідача Бзовицької сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину.

Про це стало відомо Інфопростору.

Як йдеться в матеріалах справи, Зборівське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Бзовицької сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 197,1 кв м, яка знаходиться по вул Головна, 3, с Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст ст 55, 124 Конституції України, ст ст 11, 15, 16, 328, 344 Цивільного кодексу України та зміст судових рішень у судових справах   № 13/25/5022-1120/2011,  № 4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), № 921/1192/14-г/4, № 6/68/5022-886/2012, № 18/63/5022-1511/2011, № 921/647/14-г/6, № 921/1099/15-г/4, № 599/1050/17. При цьому, заявником у позові вказано про невизнання та оспорювання Бзовицькою сільською радою наявності в Зборівського РайСТ суб’єктивного права власника нежитлової будівлі  магазину, за відсутності у відповідача правових підстав для визнання цього майна безхазяйним чи набуття права комунальної власності на спірну будівлю.

Питання права власності на приміщення по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району було неодноразовим предметом судових розглядів.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №13/25/5022-1120/2011 за позовом Зборівського районного споживчого товариства до відповідача Бзовицької сільської ради про визнання в порядку набувальної давності права власності на будівлю магазину по вул Головна, 3, с Бзовиця, Зборівського району, загальною площею 197,1 кв м.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №13/25/5022-1120/2011  від 26.08.2011 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011) визнано за Зборівським районним споживчим товариством в порядку набувальної давності (ст 344 Цивільного кодексу України) право власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

Відповідно до інформаційної довідки №163564216 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав  власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, сформованої судом станом на 15.04.2019 за параметрами «детальна інформація» (надалі детальна інформаційна довідка №163564216 від 15.04.2019) на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №13/25/5022-1120/2011 від 26.08.2011 до Реєстру 07.05.2015 за номером запису про право власності 9587988 (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та  їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21145514 від 07.05.2015 державного реєстратора Зборівського районного управління юстиції  Кавецької О.Б.) внесено запис про право приватної власності за Зборівським РайСТ на нежитлову будівлю магазину під літ «А» площею 197,1 кв м, за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область.

З детальної інформаційної довідки №163564216 від 15.04.2019 також вбачається що до 01.01.2013  Зборівським районним бюро технічної інвентаризації 17.12.2011 за позивачем зареєстровано право власності на спірне майно за реєстраційним номером об’єкту нерухомого майна – 24849369.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011, а справу      № 13/25/5022-1120/2011 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

За результатами нового розгляду вищевказаної справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012) у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011) відмовлено Зборівському районному споживчому товариству в задоволенні позову про визнання права власності на зазначене майно за набувальною давністю.

При цьому, судовими рішеннями у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011) встановлено  наступне:

– Протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990, серед іншого, затверджено акт передачі Зборівському РайСТ нежитлової будівлі колгоспу “Комунар”, зобов’язано голову правління облаштувати будівлю магазину та поставити будівлю на баланс РайСТ в складі основних засобів, а постановою правління Зборівського РайСТ №7 від 21.03.1990 взято на баланс будівлю магазину в с Бзовиця, Зборівського району, початкова балансова вартість якої складала 67743 грн, залишкова станом на 01.07.2011 – 36 817 грн.;

– згідно довідки Зборівського районного споживчого товариства №27 вд 13.07.2011 останнє з 1990 обліковує на балансі будівлю магазину по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району;

– для обслуговування будівлі магазину по вул Головна, 3 с Бзовиця за Зборівським РайСТ закріплена земельна ділянка площею 0,13 га, що підтверджується довідкою Управління Держкомзему у Зборівському районі від 18.07.2011 №1009 та позивач надав докази сплати земельного податку за користування земельною ділянкою для обслуговування спірної будівлі – магазину за липень 2001 року, листопад 2002 року, лютий 2003 року;

– у 2003 році приміщення магазину в с Бзовиця Зборівського району на підставі договору №23 Зборівським районним споживчим товариством передано в оренду Бзовицькій сільській раді;

– в послідуючому рішенням Зборівського районного суду від 06.08.2008 за заявою Бзовицької сільської ради будівлю по вул Головна, 3 в с Бзовиця було передано у власність територіальної громади Бзовицької сільської ради як безхазяйне майно;

– ухвалою Зборівського районного суду від 25.11.2008 за результатами розгляду заяви Зборівського районного споживчого товариства про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Зборівського районного суду від 06.08.2008 вказане судове рішення було скасовано, а ухвалою суду від 01.12.2008 заяву Бзовицької сільської ради про визнання безхазяйним приміщення, що знаходиться в с Бзовиця по вул Головна, 3, і передачу його у власність територіальній громаді – залишено без розгляду;

– згідно повідомлення Зборівського районного бюро технічної інвентаризації право власності за Бзовицькою сільською радою на будівлю магазину по вул Головна, 3 в с Бзовиця на підставі ухвали Зборівського районного суду від 25.11.2008  скасовано;

– рішенням Бзовицької сільської ради № 99 від 12.07.2009  прийнятим за результатами розгляду клопотання Зборівського районного споживчого товариства, останньому було відмовлено у визнанні права власності на будівлю магазину по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району.

При винесенні рішення від 31.07.2012 у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), яке набрало законної сили, суд першої інстанції виходив з того, що набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з ст 344 ЦК України поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність певного юридичного титулу, в даному випадку  –   прийняття на баланс позивача спірної будівлі на підставі акту передачі нежитлової будівлі колгоспом “Комунар” (Протокол зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990) свідчить, що позивач є добросовісним володільцем, а майно йому передано на підставі волевиявлення попереднього власника. Це свідчить про наявність у позивача суб’єктивного права власника. А дана обставина вказує про відсутність підстав для задоволення позову на підставі ст 344 ЦК України.

В касаційному порядку судові рішення у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011) не оскаржувались, а відтак набрали законної сили.

Окрім цього, в провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа №819/2604/14-а за адміністративним позовом Бзовицької сільської ради Зборівського району Тернопільської до відповідачів Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області та Комунального підприємства “Зборівське районне бюро технічної інвентаризації” про зобов’язання перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасування запису № 24849369 про реєстрацію права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 у справі №819/2604/14-а (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 №876/11684/14) позов задоволено частково; скасовано запис № 24849369 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області; зобов’язано Реєстраційну службу Зборівського районного управління юстиції перенести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 24849369 про реєстрацію права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області; зобов’язано Реєстраційну службу Зборівського районного управління юстиції скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24849369 про реєстрацію права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

Згідно детальної інформаційної довідки №163564216 від 15.04.2019, на підставі вищевказаного судового рішення у адміністративній справі №819/2604/14-а, до Реєстру 08.05.2015 внесено запис про скасування за Зборівським районним споживчим товариством права власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

Після набрання законної сили судовими рішеннями у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), у жовтні 2012 року мало місце звернення Зборівського районного споживчого товариства з позовом до Господарського суду Тернопільської області до відповідача Бзовицької сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють  самостійних вимог на предмет спору Зборівського районного бюро технічної інвентаризації, Управління Держкомзему у Зборівському районні, про визнання права власності на нежитлову будівлю у справі  №6/68/5022-886/2012.

Під час розгляду справи №6/68/5022-886/2012 судом встановлено наступні обставини:

– протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990, серед іншого, затверджено акт передачі Зборівському РайСТ нежитлової будівлі колгоспу “Комунар” та зобов’язано голову правління облаштувати будівлю магазину і поставити її  на баланс РайСТ в складі основних засобів;

– постановою правління Зборівського РайСТ №7 від 21.03.1990 будівлю магазину в с. Бзовиця, Зборівського району, взято на баланс;

– згідно з довідкою №75 від 08.10.2012 на балансі Зборівського районного споживчого товариства з 1990 обліковується будівля магазину по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району;

– приміщення магазину передавалось позивачем в оренду. А саме, Зборівським РайСТ було укладено договори оренди з:  1) КП “Світанок” типовий договір здачі в оперативну оренду основних фондів від 01 вересня 1999 року та договір оренди майна №5 від 27.12.2005 для здійснення торгівельної діяльності (без визначення площі орендованих приміщень); 2) Бзовицькою сільською радою типовий договір здачі в оперативну оренду основних фондів №23 від 28.04.2003 для розміщення сільської ради (без визначення площі орендованих приміщень); 3) підприємцем Проскуренко М.С. договір оренди майна №116 від 29.12.2006 та №116/07 від 01.12.2007, для здійснення торгівельної діяльності (площа орендованого приміщення становить 42м2);

– 12.02.2007 сесією Бзовицької сільської ради було прийнято рішення №29, за змістом якого, для розгляду питання визнання за Зборівським РайСТ права власності на приміщення магазину в с Бзовиця, заявнику необхідно представити документи що підтверджують правомірність його набуття, а саме: акт прийому-передачі, договір купівлі-продажу або платіжне доручення про перерахунок вартості виконаних робіт по будівництву колишнім колгоспом “Комунар” даного магазину;

– рішенням Бзовицької сільської ради № 99 від 12.07.2009 прийнятим за результатами розгляду повторного клопотання Зборівського районного споживчого товариства, у визнанні права власності на будівлю магазину по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району останньому було відмовлено.

Підставою звернення з позовом до суду у справі №6/68/5022-886/2012, в порядку ст 392 ЦК України, стало прийняття Бзовицькою сільською радою рішення №99 від 12.07.2009 про відмову Зборівському районному споживчому товариству у визнанні права власності на будівлю магазину по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району, а також скасування судових рішень у справі №13/25/5022-1120/2011 про визнання такого права за набувальною давністю за Зборівським  РайСТ. Свої вимоги позивач мотивував тим, що через відмову Бзовицької сільської ради у визнанні права власності, а також через втрату правовстановлюючих документів на будівлю під час провадження справи №10/Б-10-37 про банкрутство, Зборівське РайСТ, як добросовісний володілець (що встановлено судовими рішеннями), позбавлений можливості власника володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2013 (залишеним без змін Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 та Вищого господарського суду України від 04.06.2013) у справі №6/68/5022-886/2012 відмовлено Зборівському районному споживчому товариству у задоволенні позовних вимог на підставі висновку про те, що звертаючись  з позовною вимогою про визнання права власності на підставі ст 392 ЦК України, позивачем не доведено оспорення права власності або невизнання його іншою особою, як і не підтверджено втрату документа, який засвідчує право власності позивача на вказаний у позові об’єкт.

Крім цього, судом зроблено висновок, що відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого      наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадились (з видачею свідоцтва про право власності) органами місцевого самоврядування за наявності передбачених названим положенням документів, а тому відмова зазначеного органу в оформленні права власності на об’єкти нерухомого майна з підстав ненадання усіх необхідних документів не є оспорюванням чи невизнанням права власності. Окрім цього, згідно зі змістом рішень відповідача №29 від 12.02.2007, №99 від 19.07.2009, підставою для відмови органу місцевого самоврядування у визнанні права власності на нерухоме майно була саме відсутність у позивача необхідних документів. Також, суд зазначив що позивач заявляв вимогу про визнання права власності на усю будівлю загальною площею 197,1 кв м, однак, протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990 та Постановою правління Зборівського РайСТ №7 від 21.03.1990 Зборівському РайСТ передано приміщення магазину, площу якого визначено не було. Окрім того, в будівлі окрім приміщення магазину знаходяться сільська рада і фельдшерсько-акушерський пункт.

У рішенні від 03.01.2013 у справі №6/68/5022-886/2012 судом також підкреслено про безпідставність посилання Зборівського РайСТ на встановлення факту наявності у нього права власності на спірні об’єкти судовим рішенням у справі №4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011). Оскільки, у цих судових актах лише вказано про наявність у Зборівського РайСТ певного титулу щодо спірного майна, що в силу ст 344 ЦК України виключає можливість визнання права власності за набувальною давністю. В рішеннях суду у справі №4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011) відсутній висновок про те, що позивач є власником приміщення по вул Головна, 3 в с Бзовиця.

В подальшому, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 у справі №921/1192/14-г/4 за позовом Зборівського районного споживчого товариства до відповідача Підприємства споживчої коопераціїї “ТЕКО” коопмаркет “ЗБОРІВ” Зборівського РайСТ про визнання права власності на будівлю магазину по вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району, площею 197,1 кв м, позов задоволено.

Окрім втрати документа, який засвідчує право власності, як на підставу даного позову, Зборівське РайСТ посилалось також і на те, що право власності позивача не визнається з боку відповідача 1 – Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства, зважаючи на відмову останнього від договору оренди спірного майна з підстав ненадання орендодавцем – Зборівським райСТ свідоцтва про право власності на спірне майно, що є предметом договору оренди.

У вказаній справі суд першої інстанції визнав за Зборівським районним споживчим товариством право власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району.

Рішення суду мотивоване тим, що Зборівське районне споживче товариство, відповідно до  статті 328 Цивільного кодексу України, набуло право власності на спірну будівлю на підставах, що не заборонені законом, а саме – шляхом придбання у колгоспу «Комунар» незавершеної будівництвом будівлі магазину, яка в подальшому Зборівським РайСТ    добудована та облаштована під магазин непродовольчих та продовольчих товарів для забезпечення пайовиків товарами народного споживання, в підтвердження чого позивачем подано: протокол зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990; постанову правління Зборівського районного споживчого товариства №07 від 21.03.1990; розпорядження правління Тернопільської облспоживспілки №830 від 05.12.1990 «Про затвердження актів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», яким затверджено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину «Промтовари» с Комунарка Зборівського району; довідку Зборівського районного споживчого товариства №63 від 21.10.2014 про те, що останнє з 1990 року обліковує на балансі будівлю магазину по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району. У рішенні суд зазначив, що між сторонами існує спір з приводу відсутності у позивача правовстановлюючих документів на придбане ним майно, необхідних для здійснення його права розпорядження цим майном, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про визнання права власності на спірне майно за позивачем на підставі ст 392 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Перший заступник прокурора Тернопільської області подав в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради апеляційну скаргу на рішення суду від 16.12.2014 у справі №921/1192/14-г/4.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України) рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014  по справі №921/1192/14-г/4 скасовано повністю; провадження у справі №921/1192/14-г/4 за позовом Зборівського районного споживчого товариства до Бзовицької сільської ради про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв  м по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району припинено; в частині позову Зборівського районного споживчого товариства до Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району прийняти нове рішення про відмову в позові.

Поміж посилань на численні встановлені обставини судовими рішеннями у справах №18/63/5022-1511/2011, №921/647/14-г/6, №6/68/5022-886/2012, №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011) у постанові апеляційного суду №921/1192/14-г/4 від 13.06.2016 також зазначено:

– 27.08.2014 між Зборівським районним споживчим товариством (орендодавцем) та Підприємством споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства (орендарем) укладено договір оренди майна №235, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення магазину загальною площею 105,8 кв м за адресою: вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області для здійснення торгової діяльності (п п 1.1, 1.2 договору);

– у п 1.5 договору зазначено, що об’єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності;

– листом (вих №2 від 02.09.2014) орендар просив орендодавця направити акт приймання-передачі будівлі в оренду та завірену копію свідоцтва про право власності на будівлю магазину, з метою подання документів на оформлення ліцензії на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в орендованому приміщенні.

– листом (вих №3 від 30.09.2014) орендар повідомив орендодавця, що надані на його вимогу документи є недостатніми для підтвердження права власності на будівлю магазину по вул Головна в с Бзовиця та не можуть бути підставою для одержання ліцензії, у зв’язку з чим орендар відмовився від договору оренди підписаного 27.08.2014 та повернув акти приймання передачі орендодавцю не підписаними.

В обґрунтування підстав для припинення провадження у справі №921/1192/14-г/4 на підставі п 2 ч 1 ст 80 чинної станом на той час редакції ГПК України апеляційним господарським судом зазначено, що між Зборівським районним споживчим товариством та Бзовицькою сільською радою господарським судом вже розглядався спір про визнання за споживчим товариством права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району, на підставі      ст 392 ЦК України      (справа №6/68/5022-886/2012). Звертаючись з таким позовом позивач посилався на втрату документів, що підтверджують його право власності, під час банкрутства Зборівського районного споживчого товариства та невизнання Бзовицькою сільською радою права власності позивача на спірне майно (що зокрема проявилось прийняттям сільською радою рішення №99 від 12.07.2009 про відмову споживчому товариству у визнанні права власності на таке майно).

В частині відмови у задоволенні позову Зборівського районного споживчого товариства до Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв м по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району апеляційним судом по справі №921/1192/14-г/4 зазначено наступне:

– позивачем не надано доказів того, що власником будівлі магазину є саме позивач. Так само як і не довело існування документа, що посвідчувало його право власності та видачу такого документу раніше, а також його втрату станом на момент звернення до суду з даним позовом на підставі ст 392 ЦК України;

– посилання позивача на довідку Архівного відділу Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області є безпідставними, оскільки така довідка лише інформує про те, що на зберігання в архів не поступали документи колгоспу «Комунар» за 1990-1991 роки, однак не підтверджує втрату позивачем правовстановлюючих документів на спірне майно;

– окрім втрати документа, який засвідчує право власності, як на підставу даного позову, Зборівське райСТ посилається також і на те, що право власності позивача не визнається з боку відповідача – Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства, зважаючи на відмову останнього від договору оренди спірного майна з підстав ненадання орендодавцем – Зборівським райСТ свідоцтва про право власності на спірне майно, що є предметом договору оренди;

– предметом договору оренди №235 від 27.08.2014 року є приміщення магазину загальною площею 105,8 кв м за адресою: вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району, однак, у позовній заяві позивач просить визнати за ним право власності на усю будівлю магазину (загальною площею 197,1 кв м). Одночасно, Підприємство споживчої кооперації «Теко» лише відмовилось від договору оренди у зв’язку з ненаданням з боку Зборівського райСТ документів, що підтверджує його право власності на майно, що передавалось у оренду, однак, наведене не свідчить про невизнання Підприємством споживчої кооперації «Теко» права власності чи про наявність у останнього до майна власного інтересу. Крім того, як вбачається з матеріалів справи сторони підписали договір №235 від 27.08.2014 з метою оренди частини спірного майна, тобто, між ними виникли зобов’язальні відносини щодо оренди майна, що виключає можливість заявлення позову про визнання права власності саме до орендаря.

Відповідно до детальної інформаційної довідки №163564216 від 15.04.2019, в подальшому – 13.05.2015 до Реєстру щодо вищевказаного майна, на підставі рішення  з індексним номером 21254730 від 13.05.2015, державним реєстратором Зборівського районного управління юстиції Кавецькою О.Б. внесено запис про взяття його на облік як безхазяйного нерухомого майна.

Відомості щодо закріплення за спірним нерухомим майном статусу безхазяйного відповідають змісту інформаційної довідки №163563110 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав  власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, сформованої судом станом на 15.04.2019 за параметрами «актуальна інформація» (надалі актуальна інформаційна довідка №163563110 від 15.04.2019).

Слід зазначити, що в провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала  справа №819/589/14-а за адміністративним позовом Бзовицької сільської ради Зборівського району Тернопільської області до відповідача Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції про зобов’язання відповідача взяти на облік безхазяйне майно нежитлової будівлі, що знаходиться в с Бзовиця за адресою вул Головна, 3 Зборівського району Тернопільської області та внести записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Підставою звернення органу місцевого самоврядування з даним позовом до суду стало те, що 20.06.2013 Бзовицька сільська рада прийняла рішення № 132 про визнання безхазяйним майна, а саме: визнала безхазяйним майно нежитлової будівлі в с Бзовиця по вул Головна, 3, а також вирішила провести відповідну державну реєстрацію. В подальшому, 20.12.2013  Бзовицький сільський голова звернулась із відповідною заявою в реєстраційну службу Зборівського районного управління юстиції про взяття на облік вищевказаного безхазяйного нерухомого майна. Однак, 20.12.2013 державним реєстратором Кавецькою О.Б. прийнято рішення № 9282127 про відмову у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна, що знаходиться в с Бзовиця за адресою вул Головна, 3, Зборівського району Тернопільської області, посилаючись на те, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, містяться записи про державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі №819/589/14-а в задоволенні позову відмовлено.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, вищевказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась, та набрала законної сили 14.05.2014.

Окрім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2014 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014) у справі №921/647/14-г/6 задоволено позов Зборівського районного споживчого товариства до відповідача – Бзовицької сільської ради, яким суд визнав недійсним рішення Бзовицької сільської ради №132 від 20.06.2013 «Питання безхазяйного майна», яким нежитлову будівлю по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області визнано безхазяйним майном.

Зазначені рішення та постанова залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015  №921/647/14-г/6.

Також, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2011 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012) у справі № 18/63/5022-1511/2011 було задоволено позов Зборівського РайСТ до Бзовицької сільради та визнано недійсними розпорядження Бзовицького сільського голови № 42 від 22.12.2003 “Питання безхозного майна”, рішення Бзовицької сільради № 58 від 18.03.2004 в частині затвердження розпорядження № 42 від 22.12.2003 та рішення № 70 від 18.08.2008 про визнання права комунальної власності на будівлю магазину по вул Головній, 3, в селі Бзовиця за Бзовицькою сільрадою.

Вказані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувались.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2015 у справі №921/796/15-г/4 за позовом Зборівського районного споживчого товариства до відповідача Бзовицької сільської ради про визнання недійсним рішення Бзовицької сільської ради №202 від 22.06.2015 позов задоволено та визнано недійсним рішення Бзовицької сільської ради №202 від 22.06.2015 “Про розгляд звернення Зборівського РайСТ”.

Спірне рішення Бзовицької сільської ради №202 від 22.06.2015 у справі 921/796/15-г/4 стосувалось того, що Бзовицька сільська рада, як орган місцевого самоврядування ним  відмовила Зборівському РайСТ у задоволенні звернення №53 від 12.05.2015 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки  орієнтовною площею 0,13 га за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району для обслуговування будівлі магазину.

В апеляційному порядку рішення Господарського суду Тернопільської області №921/796/15-г/4 від 06.10.2015 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Також, Тернопільським окружним адміністративним судом розглядалась справа №819/461/16 за адміністративним позовом Зборівського районного споживчого товариства до відповідачів Зборівського районного управління юстиції, Зборівської районної  державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідачів Бзовицької сільської ради Зборівського району Тернопільської області про скасування рішення Держаного реєстратора прав на нерухоме майно Кавецької Оксани Борисівни Реєстраційної служби Зборівського районного управління  юстиції Тернопільської області №21254730 від 13.05.2015 про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна – нежитлової будівлі магазину по вул Головна, 3 с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області, та скасувати у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №5522 від 13.05.2015.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 №819/461/16 (залишеною без змін ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 № 876/8025/16 ) відмовлено Зборівському районному споживчому товариству в задоволенні позовних вимог.

Адміністративним судом першої інстанції у постанові від 15.09.2016 по справі №819/461/16 в обґрунтування відмови в позові зокрема зазначено, що рішення Держаного реєстратора прав на нерухоме майно Кавецької Оксани Борисівни Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області №21254730 від 13.05.2015 року про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна – нежитлова будівля магазину по вул Головна, 3, с Бзовиця, Зборівського району Тернопільської області та         запис у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно №5522 від 13.05.2015, будучи похідним від самого рішення державного реєстратора, не порушує жодних прав та законних інтересів позивача, оскільки останній не є власником даної нежитлової будівлі магазину та не набув її на інших законних підставах.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №819/3219/15 за позовом Зборівського районного споживчого товариства до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександра Анатолійовича, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А. від 07.09.2015 №24213276 позов  задоволено та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича від 07.09.2015 №24213276.

Позовні вимоги у справі №819/3219/15 обґрунтовані тим, що рішенням від 07.09.2015 №24213276 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А. відмовив Позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням на ст 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 20, 28 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.  А підставою такої відмови слугувало те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав встановлено, що нежитлова будівля магазину, що знаходить за адресою: вул Головна, 3, с Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область взято на облік як безхазяйне нерухоме майно за Бзовицькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області.

У тексті позовної заяви у справі №921/168/19 Зборівське РайСТ також посилається на ухвалу Зборівського районного суду від 05.10.2017 у справі №599/1050/17, якою залишено без розгляду заяву заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради Зборівського району, подану в порядку окремого провадження про передачу безхазяйної нерухомої речі – нежитлової будівлі магазину площею 197,1 кв м за адресою: вул Головна, 3 с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області в комунальну власність територіальної громади с Бзовиця, у зв’язку з тим, що ухвалою Зборівського районного суду від 01.12.2008, яка набрала законної сили, аналогічну заяву Бзовицької сільської ради було залишено без розгляду, з мотивів наявності спору про право.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10.11.2017 скасовано ухвалу Зборівського районного суду від 05.10.2017, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №599/1050/17 задоволено апеляційну скаргу Зборівського РайСТ, скасовано ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10.11.2017, залишено в силі ухвалу Зборівського районного суду від 05.10.2017.

Зборівським РайСт зазначено, що Верховним Судом у справі №599/1050/17 встановлено, що: «будівля магазину по вул Головна 3 у с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області перебуває на балансі Зборівського РайСТ, яке вважає себе власником цього майна».

Як вже зазначалось, підставою звернення до суду з позовом у справі №921/168/19 позивачем вказано про невизнання та оспорювання Бзовицькою сільською радою наявності в Зборівського РайСТ суб’єктивного права власника нежитлової будівлі  магазину, за відсутності у відповідача правових підстав для визнання цього майна безхазяйним чи набуття права комунальної власності на спірну будівлю.

З’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Частиною 1  статті 15 ЦК України  передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч 1  ст 16 ЦК України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2   статті 16 ЦК України  передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання права (п 1).

Відповідно до  ст 392 ЦК України    власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Сформульована позивачем у позовній заяві по справі №921/168/19 підстава позову підпадає під правове регулювання ст 392 Цивільного кодексу України.

Стаття 392 ЦК України «Визнання права власності» законодавцем закріплена у Главі 29 «Захист права власності».

Тобто, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку  ст 392 ЦК України  у двох випадках: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому,  стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Передумовою для застосування  ст 392 ЦК України  є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч 1 ст 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 4 статті 334 ЦК України зазначено, що права на нерухоме майно, які підлягають  державній реєстрації, виникають  з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч 1 ст 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частинами 2 та 4 статті 182 ЦК України зазначено, що державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому      законом.  Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п 1 ч 1 ст 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 09.04.2015  – чинній на  дату внесення до Реєстру запису про скасування державної реєстрації права власності за Зборівським РайСТ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) – єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав (п 2 ч 1 ст 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно частин 1, 2, 3  Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у вищевказаній редакції) державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Під час розгляду справи №921/168/19 судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Зборівським РайСТ право власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області було зареєстровано на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011 у справі  № 13/25/5022-1120/2011, яким було визнано за Зборівським РайСТ в порядку набувальної давності (ст 344 ЦК України) право власності на вказане майно.

Вищевказане і єдине судове рішення від 26.08.2011 №13/25/5022-1120/2011, на підставі якого за Зборівським РайСТ було визнано право власності на спірну будівлю, скасовано.

За результатами нового розгляду справи №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011) Зборівським РаСТ не підтверджено підстав для задоволення його позову про визнання права власності на це майно.

Згідно детальної інформаційної довідки №163564216 від 15.04.2019, до Реєстру 08.05.2015 внесено запис про скасування за Зборівським районним споживчим товариством права власності на спірне майно, на підставі судового рішення у адміністративній справі №819/2604/14-а.

З огляду на це, як за змістом судових рішень у справах № 13/25/5022-1120/2011 та № 4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), так і за змістом інформації з Державного реєстру прав Зборівське РайСТ не є власником будівлі магазину загальною площею 197,1 кв м за адресою вул Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

Cудовими рішеннями у справах №6/68/5022-886/2012 та №921/1192/14-г/4 також встановлено, що Зборівське РайСТ ніколи не мало, а відповідно і не втрачало правовстановлюючих документів на спірну будівлю, на підставі яких можна було б зареєструвати право власності.

Як на момент постановлення судових рішень у справі №6/68/5022-886/2012, так і на час розгляду даного спору в будівлі, на  яку претендує позивач (окрім приміщення магазину, яке Зборівське РайСТ здає в оренду) знаходяться Бзовицька сільська рада та фельдшерсько-акушерський пункт.

Право землекористування ділянкою під спірною будівлею в с Бзовиця Зборівського району за позивачем, станом на 18.07.2019 також залишається неоформлене.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч 4 ст 75 ГПК України).

З огляду на це преюдиційність  (лат praejudicialis – те, що стосується попереднього судового рішення) – прийняття без доказування та перевірки фактів, які були встановленні процедурно іншим судом в іншій справі. Обов’язок суду, який розглядає справу, визнати такими, що не потребують доказування, обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили.

У п 2.6 п 2 постанови пленуму №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вищим господарським судом України роз’яснено наступне:

«Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, – при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах – позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень – у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов’язані з доказуванням – за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин».

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (абз 3 п п 2.6 п 2 постанови пленуму №18 від 26.12.2011).

У частині 7 статті  75 ГПК України закріплено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для господарського суду.

З врахуванням вищенаведеного, судом критично оцінюється наведене (у відповіді на відзив) Зборівським РайСТ твердження про обґрунтованість його підстав звернення до суду з позовом у справі №921/168/19, з огляду на встановлення у рішенні від 31.07.2012 №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011) того, що у Зборівського РайСТ є наявним суб’єктивне право власника на спірну будівлю, адже це не встановлена обставина, а лише оцінка судом (зроблений висновок) за результатами розгляду справи №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), який серед іншого слугував підставою для відмови в позові, заявленого на підставі ст 344 ЦК України.

Судом також не беруться до уваги твердження Зборівського РайСТ, що у тексті Постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №599/1050/17 встановлено, що: «будівля магазину по вул Головна 3 у с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області перебуває на балансі Зборівського РайСТ, яке вважає себе власником цього майна».

Постанова Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №599/1050/17 стосується підставності скасування ухвали Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.10.2017 та передачі справи №599/1050/17 для продовження розгляду до суду першої інстанції, на підставі ухвали  Апеляційного суду Тернопільської області від 10.11.2017.

З врахуванням приписів ст 409 Цивільного процесуального кодексу України вказана постанова ухвалена з процесуальних питань. При цьому, касаційним судом у справі №599/1050/17 не розглядалась по суті заява заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради Зборівського району Тернопільської області       про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність, нове судове рішення у цій справі не приймалось.

А відтак, її змісту також не надається преюдиціального значення.

Зазначення у цій постанові того, що будівля магазину по вул Головна 3 у с Бзовиця Зборівського району Тернопільської області перебуває на балансі Зборівського Райст, яке вважає себе власником цього майна не є констатацією факту права власності.

І як вже зазначалось судами апеляційної інстанції у судових справах №6/68/5022-886/2012 та №921/1192/14-г/4 не може свідчити про наявність у Зборівського РайСТ права власності на спірне майно його перебування на балансі, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. А отже, знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

Із винесених у справах №18/63/5022-1511/2011 та №921/647/14-г/6 вбачається, що спірне у справі №921/168/19 майно не є безхазяйним та не перебуває у комунальній власності.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на усе вищенаведене позовні вимоги Зборівського РайСТ, з наведених ним підстав не підлягають до задоволення.

У відзиві на позовну заяву Бзовицькою сільською радою було заявлено клопотання про закриття провадження у справі №921/168/19 на підставі п 3 ч 1 ст 231 ГПК України. При цьому зазначивши, що спір між тими ж сторонами і про той же предмет з підстав (наведених у ст 392 ЦК України) вже розглядалася у справах №6/68/5022-886/2012 та №921/1192/14-г/4.

Вказане клопотання  відповідача не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених  частиною другою  статті 175 цього Кодексу.

Частина 1 статті 175 ГПК України визначає підстави для відмови у відкритті провадження у справі, зокрема якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п 2 ч 1).

Як вбачається із змісту судового рішення від 03.01.2013 у справі №6/68/5022-886/2012, підставами звернення Зборівського РайСТ з позовом до відповідача – Бзовицької сільської ради  про визнання права власності в порядку ст 392 ЦК України були відмова ради у визнанні права власності (шляхом  прийняття останньою рішення №99 від 12.07.2009), а також втрата позивачем правовстановлюючих документів на спірне майно.

З огляду на зміст постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 та норми чинної станом на той час редакції ГПК України апеляційним господарським судом у справі №921/1192/14-г/4 не вирішувався по суті спір (на підставі ст 392 ЦК України) між Зборівським районним споживчим товариством та Бзовицькою сільською радою (відповідачем 2) щодо будівлі магазину площею 197,1 кв м по вул Головна, 3 в с Бзовиця Зборівського району.

Разом з цим, зміст судових рішень у справі №921/1192/14-г/4 вказує про те, що підставами звернення Зборівського РайСТ з позовом до суду у цій справі були втрата ним документа, що засвідчує право власності та невизнання зі сторони відповідача 1 – Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства права власності  позивача на це майно.

Попри те, що справа №921/168/19 розглядається судом за участю тих самих сторін, про той же предмет, однак підстава позову заявником зазначена інша – невизнання та оспорювання Бзовицькою сільською радою наявності в Зборівського РайСТ суб’єктивного права власника нежитлової будівлі  магазину, за відсутності у відповідача правових підстав для визнання цього майна безхазяйним чи набуття права комунальної власності на спірну будівлю.

Отже, підстави позову у справі №6/68/5022-886/2012 та №921/1192/14-г/4 є відмінними від підстав позову у справі №921/168/19, що розглядається.

А це виключає застосування в даному випадку правил п 3 ч 1 ст 231 ГПК України щодо закриття провадження у справі.

Таким чином суд в позовних вимогах Зборівського районного споживчого товариства відмовив.