Суд скасував відразу декілька рішень Тернопільської міської ради

Господарський суд Тернопільської області скасував декілька рішень Тернопільської міської ради щодо земельних ділянок, які перебувають в користуванні Садівничого товариства “Ювілейне”.

Про це стало відомо Інфопростору.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа № 13/154-3022 за позовом Садівничого товариства “Ювілейне” до відповідачів Тернопільської міської ради та Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання недійсними рішень виконкому Тернопільської міської ради №515 від 16.08.1985 та №387 від 24.08.1988 в частинах, що стосуються вилучення земельної ділянки в СТ “Ювілейне” і ухвали Тернопільської міської ради від 20.05.1991 та про визнання права СТ “Ювілейне” на приватизацію земельної ділянки площею 22,16 га по вул  Київській в м Тернополі.

Спір у справі №13/154-3022 стосувався прийнятих Виконкомом Тернопільської міської ради рішень №515 від 16.08.1985 про вилучення у позивача 11 га землі під будівництво 11-го мікрорайону, №387 від 24.08.1988 про вилучення 17 га, а також прийнятої Тернопільською міською радою ухвали від 20.05.1991 на виконання цих рішень. При цьому одне з них, станом на час вирішення спору, було виконано частково шляхом вилучення 2 га землі згідно рішення №515, а рішення №387- не виконано.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2004 у справі №13/154-3022 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2004) позов задоволено частково; визнано недійсними рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №515 від 16.08.1985 та №387 від 24.08.1988 і ухвалу Тернопільської міської ради від 20.05.1991 в частинах, що стосуються вилучення земельної ділянки в Садівничого товариства «Ювілейне» з моменту їх прийняття; в решті вимог – позов залишено без розгляду.

Висновки суду у справі №№13/154-3022 зроблені з посиланням на зміст п 3 ст 38 Земельного кодексу УРСР, згідно якої вилучення земель населених пунктів проводиться виконкомами міських рад незалежно від розміру земельної ділянки у відповідності до генплану забудови населених пунктів, крім випадків передбачених ст 41  цього кодексу, та ст 41 згідно якої вилучення земель зайнятих багаторічними плодовими насадженнями (якими в даному спорі є землі позивача) відбувається у виключних випадках і тільки по постанові Ради Міністрів УРСР; на п 5 Постанови Верховної Радим Української РСР від 18.12.1990 №562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» та п 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 №1080/2001, відповідно до яких рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті і не виконані до введення в дію цих  кодексів, підлягають виконанню за цими кодексами; на ст ст 31, 32 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1992 №561-ХІІ, відповідно до якої вилучення земель у землекористувачів проводиться за їх згодою, а при відсутності такої згоди – в судовому порядку, а по землях зайнятих багаторічними насадженнями в виключних випадках та за рішенням Верховної Ради України; на ст 149 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №1080-2001, якою передбачено, що вилучення землі у землекористувачів здійснюється за їх згодою, а при відсутності такої – в судовому порядку, оскільки оскаржувані рішення прийняті всупереч існуючих норм на момент їх прийняття, з порушенням порядку та процедури, які були передбаченими Земельними кодексами 1970, 1991, 2001 років та за відсутності постанови Ради Міністрів УРСР про вилучення, згоди землекористувача чи рішення Верховної Ради України

При цьому, мало місце встановлення судами наступних обставин:

– рішенням Виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих №555 від 22.09.1966 за колективом працівників  Тернопільського  відділку Львівської залізниці закріплено земельну ділянку площею 24,16 га, для закладення колективного саду,на північно-східній околиці міста. Земельна ділянка для вказаних цілей виділена в натурі, про що свідчить Акт від 16.09.1967, затверджений обласним відділом в справах будівництва та  архітектури виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих. 19.03.1968  було зареєстровано статут позивача, як юридичної особи та користувача земельною ділянкою 24,16 га;

– у зв`язку з затвердженням Земельного кодексу УРСР Законом УРСР від 08.07.1970 та введенням його в дію з 01.01.1971 згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 25.12.1970 та на виконання ст 20 Земельного кодексу УРСР, Рада Міністрів УРСР постановою від 09.04.1975 №172 «Про видачу землекористувачам державних актів на право користування землею» зобов`язала Міністерство сільського господарства УРСР, облвиконкоми, Київські і Севастопольські міськвиконкоми забезпечити організацію і виконання  робіт по видачі державних актів на право користування землею колгоспам, держгоспам та іншим землекористувачам. Однак, належному землекористувачу (позивачу) державний акт з невідомих причин не виданий в порушення вищевказаної постанови;

– позивач використовував  24,16 га за цільовим призначенням як належний землекористувач, що також підтверджується і відповіддю Тернопільського міського управління земельних ресурсів №3113 від 17.02.2004.

За інформацією системи “Діловодство спеціалізованого суду”, в провадженні Господарського суду Тернопільської області також перебувала інша справа 15/63-971 (7/167-3397) за позовом Садівничого товариства робітників і службовців   Тернопільського відділення Львівської залізниці “Ювілейне” до відповідачів Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ровекс” про   визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради   №5/13/120   від 18.10.2007, №5/16/156 від 18.03.2008 та пп1.15 п1 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №796 від 24.04.2008, а також договору оренди землі від 15.08.2008 укладеного між Тернопільською міською радою та ТОВ “Ровекс”, спонукання Тернопільської міської ради виключити з реєстру запис про реєстрацію укладеного між відповідачем-1 та ТОВ “Ровекс” договору оренди землі від 15.08.2008, повернення Садівничому товариству “Ювілейне” земельної ділянки площею 8,74 га.

За результатом розгляду справи № 15/63-971 (7/167-3397) рішенням суду від 09.11.2010 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради  №5/13/120  від 18.10.2007, №5/16/156 від 18.03.2008 та п п 1.15 п1 рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №796 від 24.04.2008, через їх непідвідомчість господарському суду спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційному порядку дане рішення не оскаржувалось, а відтак набрало законної сили, що серед іншого підтверджують дані, які містяться на сайті «Єдиний державний реєстр судових рішень» (доступ до даного сайту є відкритим, цілодобовим і безоплатним).

При цьому, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2010 у № 15/63-971 (7/167-3397) встановлені наступні обставини:

– Садівниче товариство робітників і службовців   Тернопільського відділення Львівської залізниці “Ювілейне” створено та зареєстровано 19.03.1968;

– рішення виконкому міської ради №570 від 13.08.1982 зареєстровано нову редакцію статуту садівничого товариства, зміст якого, згідно пояснень представників позивача, станом на час розгляду судом тієї справи не змінювався;

– зміна права власності територіальної громади міста Тернополя на вказану земельну ділянку, розпорядником якої є Тернопільська міська рада не відбувалось;

– документами, що підтверджують право Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці “Ювілейне” на землекористування є рішення № 555 виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 22.09.1967 та акт відведення земельної ділянки від 18.09.1967. Тобто те ж рішення і акт, на які посилалось Садівниче товариство «Ювілейне» у справі №13/154-3022.

У рішенні Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2010 у справі №15/63-971 (7/167-3397) міститься посилання, як на преюдиційний факт, на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2004 у справі №13/154-3022 щодо наявності у товариства «Ювілейне» права землекористування на земельну ділянку, згадану у рішенні Виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №555. При цьому, Садівниче товариство «Ювілейне» і Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці “Ювілейне” у рішенні суду  по справі №15/63-971 (7/167-3397), яке набрало законної сили, не розглядаються як дві окремі юридичні особи, а розуміється як одна.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч 4 ст 75 ГПК України).

З врахуванням змісту вищезазначених судових рішень та приписів  ч 4 ст 75 ГПК України, встановлені у них обставини не потребують додаткового доказування.

У рішенні суду від 09.03.2004 по справі №13/154-3022 зазначено дату прийняття рішення №555 як 22.09.1966, а у рішенні від 09.11.2010 у справі № 15/63-971 (7/167-3397) – іншу дату цього ж рішення – 22.09.1967.

З наявної в матеріалах справи №921/438/19 копії рішення №555 неможливо чітко встановити рік його прийняття.

З приводу цього, під час підготовчого судового засідання 29.10.2019 у справі №921/438/19 представниками обох сторін, на запитання суду дано ствердну відповідь про те, що це одне і те саме рішення, що також не потребує додаткового доказування, враховуючи зміст ч 1 ст 75 ГПК України. Адже, ч 1 ст 75 ГПК України вказує що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В архіві Господарського суду Тернопільської області зберігається справа №15/63-971 (7/167-3397). В її матеріалах містяться копії:

– позовної заяви №77 від 28.11.2008, підписаної головою правління та  скріпленою печаткою  СТ «Ювілейне» (ідентифікаційний код 21157987);

– Статуту Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізної дороги, датованого березнем 1968 року. У п 1 Статуту зазначено, що працівники і службовці, які працюють на Тернопільському відділенні Львівської з. д. добровільно об`єднуються в садівниче товариство (з правами юридичної особи)  під назвою Тернопільське відділення Львівської з. д., з метою організації колективного садоводства на земельній ділянці площею 24,3 га, виділеному йому на підставі рішення №555 від 22.09.1967 (п 1, п 7 статуту);

– Статуту Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. (зареєстрованого рішенням Виконкому міської ради народних депутатів №570 від 13.10.1982), з п 1 якого вбачається, що працівники і службовці, працюючі на Тернопільському відділенні Львівської з. д. добровільно об`єднуються в садівниче товариство під назвою «Ювілейний» (з правами юридичної особи) з метою організації колективного садоводства на земельній ділянці площею 26 га, відведеній у північно-східному районі міста рішенням №555 від 22.09.1967 (п 1 статуту);

– Свідоцтва серії А01 №440214 про державну реєстрацію Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. (ідентифікаційний код 21157987), із зазначенням дати реєстрації 13.08.1982;

– довідки №31-44 за червень 2008 року з Управління статистики, з якої вбачається про внесення міською радою запису №570 від 13.08.1982 про зміни щодо юридичної особи – Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. (вул Київська, 9, м Тернопіль, ідентифікаційний код 21157987), а в подальшому змін внесених Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради під записом №16461200000004251 від 12.12.2007.

– витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №5486987 від 16.03.2010, сформованого щодо юридичної особи Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. (вул Київська – Тарнавського, 9, м Тернопіль, ідентифікаційний код 21157987), з зазначенням, що ОСОБА_1 . від імені товариства має право вчиняти представницькі функції згідно статуту.

Матеріали справи №921/438/19 також містять копії вищезгаданих статутів в редакціях від 1968 та 1982 років.

З наявних в матеріалах справи №921/438/19 Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань №1005555499 та №1005906687, сформованих судом станом на 17.07.2019 та 30.10.2019 щодо позивача у справі №921/438/19 – Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. (вул Київська – Тарнавського, 9, м Тернопіль, ідентифікаційний код 21157987) вбачається інформація  про датовані 13.08.1982 та 12.12.2007 (№16461200000004251) зміни до записів про юридичну особу.

Нині діє Статут позивача в редакції за січень 2019 року, в якому також йдеться про те, що його створено у зв`язку з прийняттям  Тернопільською міською радою народних депутатів рішення №555 від 22.09.1967.

Таким чином, лише в тексті статуту Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.  (із незмінним ідентифікаційним кодом 21157987) з 1982 року до його повної назви було додано слово «Ювілейне», яке не відображалось  в інформації органів статистики чи реєстраційних органах про цю юридичну особу. Про це зокрема свідчать документи, подані суду позивачем у справах №13/154-3022 та №15/63-971 (7/167-3397), на підтвердження наявності у нього статусу юридичної особи (правосуб`єктності), в яких слово «Ювілейне» в назві юридичної особи відсутнє.

На підставі рішення 13 сесії 5 скликання Тернопільської міської ради №5/13/120 від 18.10.2007 з користування Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці «Ювілейне», з врахуванням згоди товариства, вилучено з його користування земельну ділянку площею 8,74 га за адресою вул Київська – Генерала Тарнавського. Законність прийняття Тернопільською міською радою цього рішення була предметом судового розгляду у вже згадуваній справі №15/63-971 (7/167-3397).

30.03.2011 мало місце звернення позивача до Тернопільської міської ради із заявою №8/2011 щодо оформлення документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою (підтвердженням чого являється штамп вхідної кореспонденції відповідача на заяві).

Матеріали справи не містять жодних доказів розгляду сесією Тернопільської міської ради вказаної заяви від 30.03.2011.

Відділом у м Тернополі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у адресованій позивачу довідці №265/117-18 від 27.02.2018 зазначено, що за даними Державного земельного кадастру, в т ч державної статистичної звітності форми 6-зем (станом на 01.01.2016) за Тернопільським відділенням Львівської залізниці (у графі 24 – колективне садівництво) значиться земельна ділянка площею 15,2600 га.

Відповідно до змісту довідки Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області №69/6-5/19-00-54-03/23051 від 06.09.2019 Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. (код ЄДРПОУ 21157987) за користування земельною ділянкою, яка знаходиться у м Тернополі по вул Київська – Тарнавського, площею 15 га за період з 01.01.2012 по 30.08.2019 сплачено земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 5689,22 грн, в т ч:  2012 рік – 62,26 грн, 2013 рік  – 62,26 грн, 2014 рік – 65 грн, 2015 рік – 75 грн, 2016 рік  – 1308, 66 грн, 2017 рік – 1309,33 грн, 2018 рік  – 1309,38 грн, 2019 рік – 1497,33 грн.

Рішенням 28 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради №7/28/145 від 05.10.2018 вирішено:

– сформувати рекреаційну зону (парк) за адресою вул Київська – Тарнавського (п 1 рішення);

– дозволено виконавчому комітету розробити детальний план території мікрорайону №14, який обмежений вул Тарнавського, вул Володимира Великого, вул М.Липницького, вул Київська (п 2 рішення);

– внести відповідні зміни до Генерального плану міста та передбачити зону рекреації на зазначеній вище території (п 3 рішення).

З його змісту вбачається, що воно прийнято за результатом розгляду мешканців вулиць Київська, Тарнавського, Смакули, Володимира Великого та Курбаса, керуючись  ст ст 12, 50, 51 Земельного кодексу України, Законами України «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування.

До позовних матеріалів позивачем додано  копію висновку №15.30 від 03.10.2018, згідно якого комісією Тернопільської міської ради вирішено сформувати  рекреаційну зону (парк) на земельній ділянці загальною площею  до 10,5 га за адресою вул Київська – Тарнавського (п 1 висновку);  дозволено виконавчому комітету розробити детальний план території мікрорайону №14, який обмежений вул Тарнавського, вул Володимира Великого, вул М.Липницького, вул Київська (п 2 висновку).

Згодом, Тернопільська міська рада своїм рішенням №7/31/49 від 19.12.2018, керуючись  ст ст 50, 51, 52, 92 Земельного кодексу України, стст25, 26, 47 Закону України “Про землеустрій”, враховуючи висновок постійної комісії міської ради з питань містобудування, вирішила дати дозвіл Управлінню культури і мистецтв Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 02230572) на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території рекреаційного призначення – парку, з наданням земельної ділянки в постійне користування, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею до 10,5га за адресою вул Київська-Тарнавського.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття органом місцевого самоврядування цього рішення були:

– адресована міському голові Управлінням культури і мистецтв Тернопільської міської ради (бульвар Т. Шевченка, 1, м Тернопіль) заява від 12.12.2018, з проханням надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,5 га для організації і встановлення меж території рекреаційного призначення – парку за адресою вул Київська – Тарнавського в м Тернополі. Така заява від імені Управління підписана Бабій Наталією Богданівною;

– доручення №870/04-22 від 11.12.2018, видане начальником Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради  Смик Олександром Івановичем, на вчинення  головним спеціалістом  Бабій Наталією Богданівною дій по представництву інтересів управління в Центрі надання адміністративних послуг;

– розрахунок потреби площі №792  за листопад 2018 року, виконаний КП «Місто», із змісту якого вбачається, що згідно ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» п 8 «Ландшафтні та рекреаційні території» табл 8.2, діючої містобудівної ситуації, погодження меж з землекористувачами, та натурних обмірів виконаних КП «Земельно-кадастрове бюро» площа земельної ділянки для організації і встановлення меж території рекреаційного  призначення – парку Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради складає 10,5 га;

– план (схема)  земельної ділянки, без присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки;

– висновок №21-94 від 12.12.2018 Постійної комісії з питань містобудування Тернопільської міської ради про надання дозволу Управлінню культури і мистецтв Тернопільської міської ради на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території рекреаційного призначення – парку, з наданням в постійне користування, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею до 10,5 га за адресою вул Київська- Тарнавського;

– документи підтверджуючі реєстрацію управління як юридичної особи.

Також, рішенням 33 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради №7/33/91 від 05.04.2019, за результатом розгляду звернення Комунального підприємства фірми «Тернопільбудінвестзамовник» Тернопільської міської ради, керуючись ст. ст.  12,92,123    Земельного кодексу України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про землеустрій», Генеральним планом м Тернополя, враховуючи висновок постійної комісії з питань містобудування, вирішено:

– дати дозвіл Комунальному підприємству фірмі «Тернопільбудінвестзамовник» Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14055223) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,7 га в постійне користування для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул Київська, за рахунок земель не наданих в користування та не переданих у власність (п 1 рішення);

– зобов`язано Комунальне підприємство фірму «Тернопільбудінвестзамовник» Тернопільської міської ради в шестимісячний термін подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної в п 1 даного рішення, на розгляд міської ради (п 2 рішення).

З доданих учасниками справи матеріалів вбачається, що підставою для його прийняття були:

– адресована міському голові КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник» заява від 03.04.2019, з проханням надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку;

– доручення б/н від 19.02.2018, видане КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник», на вчинення  інженером технічного нагляду Озерянському Богдану Петровичу дій щодо подачі та одержання документів у Центрі надання адміністративних послуг;

– Статут КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник»;

– план (схема) земельної ділянки, без присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки;

– висновок Постійної комісії з питань містобудування Тернопільської міської ради про надання дозволу КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник`на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га в постійне користування для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул Київська, за рахунок земель не наданих в користування та не переведених у власність;

– документи підтверджуючі реєстрацію підприємства як юридичної особи.

В подальшому, п 3 рішення  №7/35/117 від 06.06.2019 Тернопільської міської ради внесено зміни до рішення міської ради №7/33/91 від 05.04.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,0 га за адресою вул Київська КП фірмі «Тернопільбудінвестзамовник» Тернопільської міської ради» та зазначено, що замість слів та цифр «до 2,0 га» слід читати «до 2,7 га».

05.04.2019 Тернопільською міською радою прийнято рішення 33 сесії 7 скликання за №7/33/103, яким орган місцевого самоврядування керуючись Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону», Земельним кодексом України, враховуючи висновок постійної комісії міської ради з питань містобудування, вирішив дати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 4,00 га під будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул Київська в оренду терміном на десять років, за рахунок земель, не наданих у користування та не переданих у власність, шляхом продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону.

Підставою для прийняття цього рішення був позитивний висновок Постійної комісії з питань містобудування Тернопільської міської ради на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,00 га під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул Київська в оренду терміном на  десять років, за рахунок земель не наданих у користування та не переведених у власність, шляхом продажу на земельних торгах у формі аукціону.

Саме законність прийняття Тернопільською міською радою рішень від 05.10.2018 №7/28/145, від 19.12.2018 №7/31/49, від 05.04.2019 №7/33/91 (із змінами відповідно до рішення від 06.06.2019 №7/35/117) та від 05.04.2019 №7/33/103 є предметом судового розгляду у справі №921/438/19.

З доданих до оскаржуваних рішень планів (схем) місць розташування земельних ділянок  площами 10,5 га, 2 га та 4 га, вбачається, що вони нанесені на схемі (викопіюванні на місцевості) суцільної земельної ділянки (належної позивачу на праві постійного користування), по всій площі якої міститься відмітки «колективні сади».

А також видно знаходження на цих територіях рівноподілених земельних ділянок із будівлями.

Вказані документи знаходились в органу місцевого самоврядування на час прийняття  оскаржуваних рішень і оцінювались ним, та були надані позивачу на відповідний запит його представника.

Під час підготовчого провадження у даній справі представником відповідача подано копії адресованих міському голові м Тернополя пропозицій – заперечень щодо проектів містобудівної документації, поданих  від імені учасників Садівничого товариства «Ювілейне».

В пропозиціях-зверненнях членів товариства йдеться: про незаконність прийнятих рішень щодо розпорядження  землями товариства без їх вилучення; про відсутність з цього приводу громадських слухань і т п.

Також, представником Тернопільської міської ради подано до матеріалів справи копію рішення №7/36/133 від 24.07.2019 «Про визначення земельної ділянки садівничому товариству робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.», яким  Тернопільська міська рада вирішила:

1.Визначити садівничому    товариству    робітників і службовців    Тернопільського відділення Львівської з.д. земельну ділянку загальною площею до 20,0га на території Тернопільської міської об`єднаної територіальної громади, в межах с Малашівці Зборівського району, взамін земельних ділянок розміщених за адресою вул Київська-Тарнавського.

2.Громадянам-членам садівничого    товариства    робітників і службовців    Тернопільського відділення Львівської з.д. подати до 01.09.2019р клопотання про надання їм у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд відповідно до детального плану забудови земельної ділянки зазначеної в пункті 1рішення.

3. Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 вересня 1966р №555 «Про виділення земельної ділянки для закладання колективного саду працівниками Тернопільського відділку Львівської залізниці», від 10 квітня 1960р № 224 «Про закріплення земельної ділянки під закладку колективного саду працівників прокуратури Тернопільської області» та від 13 листопада 1969р № 755 «Про додаткове закріплення земельної ділянки для садового кооперативу Тернопільського відділення Львівської залізниці – вважати такими, що втратили чинність.

4.Виконавчому комітету:

4.1 замовити розроблення детального плану забудови земельної ділянки.

4.2 організувати роботи по передачі у власність земельних ділянок громадянам-членам садівничого    товариства    робітників і службовців    Тернопільського відділення Львівської з.д.    в межах с Малашівці Зборівського району.

Рішенням №741 від 31.07.2019 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради вирішено:

1.Зобов`язати садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. самостійно демонтувати тимчасові споруди та елементи огорожі території за адресою вул Київська – Тарнавського в 30-ти денний термін з дня прийняття рішення.

2.Постійно діючій робочій групі організувати та провести роботи з демонтажу елементів огорожі та тимчасових споруд розміщених на території садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. за адресою вул. Київська – Тарнавського, визначеної для формування рекреаційної зони (парку), розташування багатоквартирних житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського значення, орієнтовною площею до 16,5 га, в 30-ти денний термін після завершення терміну, вказаного в пункті 1 даного рішення.

3.Комунальним підприємствам «Електромереж зовнішнього освітлення «Тернопільміськсвітло», «Тернопільводоканал», «Тернопільелектротранс», «Міськшляхрембуд», приватному підприємству «Східний Масив», КЖЕП «Фаворит» виділити на вимогу робочої групи спеціалізовану техніку та засоби для проведення робіт з демонтажу тимчасових споруд.

4.Тернопільському міському РЕМ забезпечити від`єднання тимчасових споруд від електропостачання.

5. Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології:

5.1. Вжити всіх належних заходів по приведенню місць, на яких розташовувались тимчасові споруди, до належного стану.

5.2. Забезпечити фінансування проведених робіт з демонтажу.

6. Проведення робіт з демонтажу та приймання на зберігання демонтованих споруд Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство «Міськшляхрембуд» та КП «Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» оформити відповідними актами.

7. З метою забезпечення громадського порядку при виконанні робіт з демонтажу залучити працівників Тернопільського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області.

07.08.2019 позивачу винесено попередження №3226/19.1 Управління муніципальної інспекції Виконавчого комітету Тернопільської міської ради  про необхідність проведення до 01.09.2019 демонтажу тимчасових споруд та огорожі  за адресою вул Київська – Тарнавського в м Тернополі. У випадку невиконання цього припису Садівниче товариство  попереджено про його виконання в примусовому порядку.

В свою чергу представниками позивача зазначено, що законність прийняття Тернопільською міською радою рішень №7/36/133 від 24.07.2019 та №741 від 31.07.2019 є предметом судового розгляду у іншій господарській справі №921/520/19, яка станом на 11.12.2019 не розглянута, остаточне судове рішення у ній судом не ухвалено.

За твердженням позивача оскаржувані рішення прийнято відповідачем з порушенням прав позивача як постійного землекористувача, а відтак підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи учасників у справі, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими позивачем доказами доведено обґрунтованість заявлених ним вимог з визначених ним же підстав.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

У статті 3 Конституції України  закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

У ч ч 1, 4 ст 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч 1 ст 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч 1 ст 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч 2 ст 16 ЦК України, відповідно до якої одним з таких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ст 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

Згідно з ч 1 ст 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і   користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності належить до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, можна дійти висновку, що прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від справі №13/154-3022 встановлено, що позивачу у цій справі – Садівничому товариству “Ювілейне”, на підставі рішення Виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих №555 від 22.09.1966 надано земельну ділянку площею 24,16 га в районі залізничного питомнику, для закладення колективного саду, на північно-східній околиці міста. Земельна ділянка для вказаних цілей виділена в натурі, про що свідчить Акт від 16.09.1967, а 19.03.1968  було зареєстровано статут позивача, як юридичної особи та користувача земельною ділянкою 24,16 га. Відповідачем у справі виступала  Тернопільська міська рада та її виконавчий комітет.

Разом з цим, у іншій господарській справі № 15/63-971 (7/167-3397) встановлено  створення і реєстрацію 19.03.1968 Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці “Ювілейне” (ідентифікаційний код 21157987), якому на підставі цього того ж рішення № 555 від 22.09.1967 закріплено земельну ділянку площею 24,16 га. Як вже зазначалось, з приводу розбіжності у році видачі рішення  №555, сторонами у справі №921/438/19 визнано, що рішення №555 від 22.09.1966 та рішення №555 від 22.09.1967 є одним і тим же рішенням.

Сторонами у справі №15/63-971 (7/167-3397), рішення по якій набрало законної сили, також були Тернопільська міська рада і виконавчий орган.

Перелічені обставини в силу ст 75 ГПК України, не потребують доказуванню при розгляді справи, що слухається.

На підтвердження своєї  правоздатності у справах №13/154-3022 та №15/63-971(7/167-3397) садівниче товариство надавало судам  Свідоцтво про  державну реєстрацію юридичної особи, Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та інші матеріали, в яких у позивача є незмінний ідентифікаційний код  21157987, а його повною назвою є Садівниче товариство  робітників і службовців Тернопільського відділення  Львіської з.д. Слово «Ювілейне» додано до назви позивача  лише у тексті його статуту в редакції 1982 року і зміни з цього приводу до реєстраційних органів товариством не подавались.

Стаття 26 ЦК УРСР визначала, що юридична особа  має  цивільну  правоздатність  відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації  даного  виду,  –  з моменту видання компетентним органом постанови про  її  утворення. Якщо статут підлягає реєстрації,  правоздатність  юридичної  особи виникає в момент реєстрації.

У п 5 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (затв Постановою Кабінету Міністрів України №538 від 14.07.1993 “Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України”, яка втратила чинність з 01.01.1996 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996) державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані: ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України, найменування суб`єкта українською, російською та, за бажанням, англійською мовами, юридична адреса, ознака особи, територіальна належність, відомча підпорядкованість, форма власності, форма господарської діяльності, кількість підрозділів (філій), ознака підрозділу (філії, дочірнього підприємства), прізвище керівника, види діяльності, а також дані про державну реєстрацію, інформація про засновників або інвесторів.

Джерелом формування інформаційного фонду є дані з резерву ідентифікаційних кодів, національні та міжнародні класифікатори, які використовуються під час обробки інформації в статистичних спостереженнях або при здійсненні фінансових та економічних операцій, а також інформація довідкового характеру.

Відповідно до п 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за № 118) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом,  якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Оцінюючи наведені вище обставини в сукупності, суд у справі №921/438/19 приходить до висновку, що позивач у справі 921/438/19 – Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. (ідентифікаційний код 21157987), позивач у справі № 13/154-3022 – Садівниче товариство “Ювілейне” та позивач у справі №15/63-971 (7/167-3397) – Садівниче товариство робітників і службовців   Тернопільського відділення Львівської залізниці “Ювілейне” (ідентифікаційний код 21157987) являються однією і тією ж юридичною особою.

Внаслідок цього, не потребує додаткового підтвердження обставина набуття Садівничим товариством робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. на підставі рішення №555 від 22.09.1966 (1967 року) у користування земельної ділянки площею 24,16 га, оскільки дана обставина встановлена судовим рішеннями від 09.03.2004 у справі №13/154-3022 та від 09.11.2010 у справі №15/63-971(7/167-3397).

На це також вказує прийняття Тернопільською міською радою рішення №5/13/120 від 18.10.2007 про вилучення з користування Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці «Ювілейне» (з врахуванням згоди товариства), земельної ділянки площею 8,74 га за адресою вул Київська – Генерала Тарнавського.

Після цього у користуванні позивача залишилась земельна ділянка загальною площею близько 15 га.

За офіційними даними довідки №265/117-18 від 27.02.2018 Відділу у м Тернополі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в т ч державної статистичної звітності форми 6-зем (станом на 01.01.2016) за Тернопільським відділенням Львівської залізниці  (у графі 24 – колективне садівництво) значиться земельна ділянка площею  – 15,2600 га.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст 125 ЗК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, відповідно до п 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. є законним користувачем земельної ділянки площею 15,26 га у м Тернополі по вул Київська – Тарнавського на підставі рішення №555 від 22.09.1966.

У тексті позовної заяви позивачем стверджено, що 30.03.2011 мало місце його звернення  до Тернопільської міської ради із заявою щодо оформлення документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою, підтвердженням чого являється штамп вхідної кореспонденції відповідача на заяві. Однак, з того часу із порушеного у заяві питання відповідачем  не прийнято відповідного рішення у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно приписів ч 5 ст 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст 141 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

На даний час землекористування позивача землями площею 15,26 га у м Тернополі по вул Київська – Тарнавського не припинялось.

Згідно ч 2 ст 19 Конституції України, ч 3 ст  24, ст  25, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно п п “а”, “в” ст 12, ст 123 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради – сесії.

Одним із оскаржуваних у даній справі рішень, а саме №7/28/145 від 05.10.2018 Тернопільська міська рада створила рекреаційну зону (парк) площею 10,5 га за адресою вул Київська – Тарнавського, з внесенням відповідних змін до Генплану міста та передбачення зони рекреації на цій території.

Частиною 1 статті 19 ЗК України визначено, що Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч 1 ст 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч 2 ст 20 ЗК України).

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень   глави 29   цього Кодексу.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч 1 ст 393 ЦК України).

З матеріалів справи  №921/438/19 вбачається, що на підставі  рішення №555 від 22.09.1966 за позивачем закріплено земельну ділянку площею 24,16 га для закладення колективного саду.

Згідно з довідкою №265/117-18 від 27.02.2018 Відділу у м Тернополі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ділянка, якою користується позивач відноситься до земель колективного садівництва (землі сільськогосподарського призначення).

Тобто, в розумінні ст ст 19, 22, 35, 50, 51 ЗК України дана земельна ділянка чи її частина не відноситься до категорії «землі рекреаційного призначення».

Відтак, дії відповідача у т ч шляхом прийняття рішення №7/28/145 від 05.10.2018 спрямовані на зміну категорії земельної ділянки, яка б не передбачала здійснення садівництва, суперечать рішенню  органу місцевого самоврядування №555 від 22.09.1966 про виділення цієї земельної ділянки позивачу та самій меті створення садівничого товариства.

На момент прийняття рішення №7/28/145 від 05.10.2018 та інших оскаржуваних у даній справі актів, попереднє рішення органу місцевого самоврядування №555 від 22.09.1966, як ненормативно правовий акт залишалось чинним і вичерпало свою дію його виконанням у 1967 році.

Тому, рішення відповідача від 05.10.2018 №7/28/145 є незаконним, оскільки протирічить змісту ст 3 Конституції України та ст 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме щодо необхідності дотримання «гарантій стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і іншими суб`єктами правовідносин, породжуючи в останніх впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього рішення, а також  щодо відповідальності  органів місцевого самоврядування за свою діяльність  перед юридичними і фізичними особами.

В подальшому, Тернопільською міською радою прийнято рішення №7/31/49 від 19.12.2018, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території рекреаційного призначення – парку за адресою вул Київська – Тарнавського управлінню культури і мистецтв Тернопільської міської ради”.

Без попереднього  формування рекреаційної зони (рішення  відповідача №7/28/145), не було б прийнято і рішення №7/31/49 від 19.12.2018. У зв`язку з чим рішення про створення рекреаційної зони на землях садівничого товариства безпосередньо зачіпає інтереси позивача, як землекористувача.

Згодом Тернопільська міська рада своїми рішеннями:

– №7/33/91 від 05.04.2019 надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га за адресою вул Київська КП фірмі “Тернопільбудінвестзамовник” Тернопільської міської ради” (із змінами відповідно до рішення Тернопільської міської ради №7/35/117 від 06.06.2019);

– №7/33/103 від 05.04.2019 надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4 га під будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул  Київська в оренду терміном на десять років, право на оренду земельної ділянки якої набуватиметься на аукціоні”.

Рішення №7/31/49 від 19.12.2018, №7/33/91 від 05.04.2019 (із змінами відповідно до рішення Тернопільської міської ради №7/35/117 від 06.06.2019) та №7/33/103 від 05.04.2019, попри їх дозвільний характер, прийняті Тернопільською міською радою без попереднього дотримання визначених ст 141 ЗК України підстав для припинення права користування позивачем цією земельною ділянкою, а саме з недотриманням приписів п «б» ч 1 ст 141, ст 149 ЗК України, тобто без попереднього вилучення цієї земельної ділянки з користування позивача, внаслідок чого порушено права позивача як постійного землекористувача.

Право користування на земельну ділянку 15,26 га у позивача не припинялось і в судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять і жодних доказів добровільної відмови позивача від права користування земельною ділянкою 15,26 га, яка б передбачала підставу для припинення права постійного користування, визначену п «а» ч 1 ст 141 ЗК України та в порядку ч 1 ст 142 ЗК України. А факт звернення до суду з позовом у даній справі є додатковим свідченням відсутності такої відмови.

Окрім того, перелічені рішення прийняті відповідачем щодо ділянки, землекористувачем якої є позивач без врахування  його права на участь  у їх прийнятті та без дотримання  необхідного балансу між негативними наслідками для прав та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких ці рішення спрямовані. Хоча, результатами виконання рішень відповідача щодо складення відповідних проектів землеустрою буде  оформлення зміни цільового  призначення ділянки, якою користується позивач та наступна зміна самого користувача. Зокрема, на орендаря –  КП фірма “Тернопільбудінвестзамовник” Тернопільської міської ради” щодо частини землі виділеної під забудову.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч 2 ст 95 ЗК України).

Частинами 2, 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Висновки про можливість оскарження до суду рішень, про які йдеться у позові садівничого товариства та про віднесення таких спорів до юрисдикції господарських судів  зроблено зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №924/174/18.

У названій постанові Велика Палата звертає увагу на те, що рішення ради про надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою не може здійснюватись без згоди її нинішнього землекористувача (п 39 постанови).

Оскільки у справі встановлено наявність існуючого речового права на спірні земельні ділянки у позивача, а рішення відповідача, яке оскаржується – про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з метою передання їх у власність (користування) іншим особам спричиняє порушення речового права позивача, такий спір має цивільно-правовий, а не публічно-правовий характер (п 41 постанови).

Аналогічну правову позицію  викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.01.2019 у справі №361/2562/16-а та від 20.03.2019 у справі №320/3496/17.

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позовні вимоги про визнанням недійсними рішень Тернопільської міської ради від 05.10.2018 №7/28/145 “Про створення рекреаційної зони (парку) за адресоювул Київська – Тарнавського”, від 19.12.2018 №7/31/49 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території рекреаційного призначення – парку за адресоювул Київська – Тарнавського Управлінню культури і мистецтв Тернопільської міської ради”, від 05.04.2019 №7/33/91 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га за адресою вул Київська КП фірмі “Тернопільбудінвестзамовник” Тернопільської міської ради” (із змінами відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 №7/35/117), від 05.04.2019 №7/33/103 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4 га під будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул  Київська в оренду терміном на десять років, право на оренду земельної ділянки якої набуватиметься на аукціоні” підлягають до задоволення, оскільки прийняті з порушенням прав постійного землекористувача.

При цьому, необґрунтованими  є аргументи відповідача про те, що  у спірних рішеннях йдеться не про земельні ділянки, які знаходяться у користуванні позивача, а відтак вони не зачіпають прав садівничого товариства.

Так, згідно ч 1 ст 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Позивачем на підтвердження обставини порушення оскаржуваними рішеннями його земельних прав подано більш вірогідних доказів, ніж відповідачем на її спростування. Зокрема це:

– плани (схеми), які  додані до оскаржуваних рішень, і на яких є відмітки «колективні сади» та зображені рівноподілені земельні ділянки із будівлями. А також прив`язки їх до місцевості (до вул Київської – Тарнавського – В.Великого у м Тернополі);

– рішення Тернопільської міської ради №7/36/133 від 24.07.2019 про визначення позивачу земельної ділянки площею 20 га на території в межах с Малашівці Зборівського району Тернопільської області взамін земельних ділянок, розміщених за адресою вул Київська – Тарнавського у м Тернополі;

– рішення №741 від 31.07.2019 про зобов`язання позивача провести демонтаж тимчасових споруд і елементів  огорожі на території Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. за адресою вул Київська – Тарнавського, яка визначена для формування рекреаційної зони (парку), будівництва багатоквартирних житлових будинків та інших нерухомих об`єктів.    

В якості підстав прийняття  цього рішення відповідачем зазначено оскаржувані у справі рішення №7/31/49, що додатково свідчить про порушення вказаними у справі актами ради прав і інтересів позивача;

– попередження №3226/19.1 від 07.08.2019, винесене позивачу Управлінням муніципальної інспекції Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про необхідність здійснення  вищевказаного демонтажу об`єктів по вул Київська – Тарнавського в м Тернополі, через прийняття радою рішення про створення рекреаційної зони та ін.

Слід зазначити, що обов`язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін проти України” від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Врешті суд прийняв рішення:

1. Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 05.10.2018 №7/28/145 “Про створення рекреаційної зони (парку) за адресоювул Київська – Тарнавського”.

2. Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 19.12.2018 №7/31/49 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території рекреаційного призначення – парку за адресоювул Київська – Тарнавського Управлінню культури і мистецтв Тернопільської міської ради”.

3. Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від05.04.2019 №7/33/91 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га за адресоювул Київська КП фірмі “Тернопільбудінвестзамовник” Тернопільської міської ради”, із змінами відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 №7/35/117.

4.  Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від05.04.2019 №7/33/103 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4 га під будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресоювул  Київська в оренду терміном на десять років, право на оренду земельної ділянки якої набуватиметься на аукціоні”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

infoprostir@gmail.com