Інформаційний простір Тернопілля

Тернопільський міськрайонний суд вирішив не карати власника нелегальної заправки, бо не отримав достатніх доказів порушення законодавства.

Про це стало відомо Інфопростору.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 14 від 30 червня 2020 року, винуватець, будучи фізичною особою підприємцем 03 червня 2020 року о 16 годині 30 хвилин на території ПАТ “Тернопільське автотранспортне підприємство 16127” по вул.Галицька, 38 у м.Тернополі, без наявності ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі, здійснив роздрібну торгівлю дизельного пального в кількості 4,5 літра, за ціною 17 грн. за 1 літр, на загальну суму 76,5 гривень. Вказаними діями порушив вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального «№481/95-ВРвід 19.12.1995р. (зі змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність ч.1ст.164КУпАП.

При вирішенні питання про те, чи було вчинено дане правопорушення, та чи винний  чоловік у його вчиненні, суд, зазначає наступне :

завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ч.1ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

За частиною 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення , адміністративна відповідальність, передбачена цією статтею, наступає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

Господарська діяльність діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями (частини 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно із частиною 1 ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

До загальних ознак господарської діяльності закон відносить не тільки факт надання послуг за винагороду, а й систематичність таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про здійснення винуватцем господарської діяльності із роздрібної торгівлі дизельним пальним на постійній основі, систематично, три і більше разів .

Таким чином, з огляду на вказане сам по собі протокол про адміністративне правопорушення № 14 від 30 червня 2020 року не може бути беззаперечним доказом вини чоловіка, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих, не спростованих презумпцій факту.

Тож, суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.