Тернопільські вчителі пропонують вдосконалити ситсему освіти
Пропозиції щодо удосконалення системи освіти України, внесені на засідання освітянського круглого столу в Тернополі 18 червня 2012 р.
Найважливішим завданням освітніх закладів України є виховання громадян із почуттям національної гідності, готових жити і працювати у демократичній, правовій, європейській державі, якою повинна стати і обов’язково стане Україна. Для виконання цього завдання необхідне удосконалення змісту та методів особистісно зорієнтованого навчання через децентралізацію та перехід від державного до громадсько-державного управління освітою на всіх рівнях.
З цією метою необхідно підготувати і внести зміни у Закон про освіту та Закон про вищу освіту, які б дозволили:
1) Переглянути роль і функції Міністерства освіти, які повинні в першу чергу включати: концепцію розвитку освіти України; модель школи ХХІ ст.; створення демократичних механізмів управління галуззю. Переглянути функції органів управління освітою на всіх рівнях: від контролю – до освітнього менеджменту;
2) Створити громадські ради з питань освіти при всіх навчальних закладах і законодавчо надати їм право брати участь у вирішенні кадрових і фінансових питань та перспективному плануванні освітньої діяльності;
3) Переглянути робочі навчальні плани шкіл, скоротивши обов’язковий державний компонент та значно розширивши шкільний компонент, який би надавав батькам і учням право вибору предметів відповідно до творчих потреб дітей;
4) Навчальні заклади і вчителі повинні мати право вибору навчальних планів, програм, підручників і т.д., яких має бути декілька варіантів з урахуванням потреб та запитів учнів і вчителів;
5) Децентралізація коштів на перепідготовку вчителів та методичну роботу і розподіл їх на управління освіти і навчальні заклади відповідно до кількості педагогічних працівників; створення альтернативних інститутам післядипломної педагогічної освіти курсів підвищення кваліфікації вчителів, в тому числі і на базі шкіл та окремих досвідчених вчителів, котрі повинні отримати ліцензію для проведення такої діяльності; надати можливість керівникам навчальних закладів та педагогічним працівникам вибирати форми, методи і місце проходження курсової перепідготовки;
6) Переглянути роль, місце та функції інформаційно-методичних центрів районних і міських управлінь освіти, які сьогодні є фактично їхніми структурними підрозділами і часто виконують інспекторські контролюючі функції. Пропонуємо, використавши фінансові, матеріальні та кадрові ресурси інформаційно-методичних центрів, створити на їхній базі незалежні центри тестування й моніторингу освітніх послуг. Наділити новостворені незалежні центри тестування і моніторингу освітніх послуг такими функціями як:
– моніторинг діяльності навчальних закладів та окремих педагогічних працівників на замовлення органів управління освіти і керівників навчальних закладів;
– підготовка до проведення незалежного оцінювання знань випускників та незалежного тематичного оцінювання знань учнів 9-11 класів з основних предметів на замовлення батьківських комітетів та адміністрацій навчальних закладів (як платна послуга). З цією метою створити незалежні асоціації з оцінювання та моніторингу освітніх послуг, які мали б отримати ліцензію МОН України для проведення такої діяльності;
7) У зв’язку із запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання відмінити проведення державної підсумкової атестації у випускних класах;
8) Запровадити чітку, єдину для всіх навчальних закладів України схему (формулу) фінансування навчальних закладів залежно від кількості учнів, типу навчального закладу, його площі тощо;
9) Передбачити проведення демократичних виборів керівників навчальних закладів один раз на 5 років;
10) Перейти від малоефективної атестації педагогічних працівників до ліцензування освітньої діяльності. Кожен дипломований педагог повинен один раз на 5 років отримати ліцензію, для чого йому необхідно було б: скласти кваліфікаційний екзамен; представити позитивні рекомендації методичних служб, ради навчального закладу, батьківського комітету і т.п.;
11) Удосконалити існуючу систему оплати праці вчителів. Хороший, висококваліфікований вчитель-методист повинен стати високооплачуваним спеціалістом, як хороший артист, художник, юрист, журналіст. А для цього потрібен ринок надання освітніх та методичних послуг, а не монополія на це органів управління освітою.
Проведення демократичного форуму освітян України – нагальна потреба.
Крім вищеназваних, у системі освіти є багато інших складних проблем. У зв’язку із цим вважаємо за доцільне ініціювати проведення демократичного форуму освітян, делегати якого були б обрані на демократичній основі широкою педагогічною громадськістю і мали б можливості підготувати дієві пропозиції щодо удосконалення та реорганізації існуючої системи освіти України.
А зараз пропонуємо ознайомитися з найцікавішими фрагментами дискусій під час обговорення освітнього блоку проекту Програми Об’єднаної опозиції «Справедлива країна, чесна влада, гідне життя».
Михайло МИКОЛЕНКО, екс-голова Тернопільської обласної ради, багаторічний начальник управління освіти і науки облдержадміністрації:
– Чому в багатьох районах нашої області проводяться розширені колегії педагогічних працівників, а не традиційні щорічні серпневі конференції, як це передбачено в законодавстві? Адже це – пряме порушення закону!
– Марксистсько-ленінська філософія досі в дії: ви тільки погляньте на наші підручники з біології – таке враження, ніби ця наука ще досі на тому ж рівні розвитку, що був за часів Сталіна-Хрущова;
– Необхідно розпочати реформу школи з початкових класів. По-перше, вона має бути п’яти чи шестирічна, так як у Європі, США і Японії. Зараз обсяг початкових знань збільшився і діти не спроможні засвоїти їх за чотири роки. А звідси – перевантаження, підривається психічне і фізичне здоров’я учнів і виникає відраза до школи, вчителя, навчання. Вчителів початкової школи слід дбайливо готувати, необхідний особливий відбір. Окрім загальновідомих навиків, такий вчитель повинен грати на декількох музичних інструментах, малювати на рівні художника-початківця, мати декілька спортивних розрядів. Оплата праці такого вчителя повинна бути на рівні професора університету, адже початкова освіта – це фундамент. Ще Костянтин Ушинський, відомий український педагог, писав: «Коли ми будуємо фундамент, то повинні знати, яка будівля буде будуватися – хлів чи храм»;
– Наступна болячка освіти – фінансування. Необхідно виконувати Закон України про освіту, який передбачає 10% від бюджету. Сьогодні – це менше 4%, а це – заробітна плата, методична література, підручники, ремонт навчальних закладів і багато чого іншого;
– Дуже важливим елементом роботи навчальних закладів є захист їхніх керівників від політичних впливів. Сьогодні поширене заганяння директорів шкіл, інших керівників навчальних закладів до вступу в партію влади. Окремі райони – Тернопільський, Лановецький, Бережанський – прийняли рішення на сесіях районних рад про те, що директор школи призначається і звільняється за згодою сесії районної ради (Мало того, Тернопільський район вже понад 10 років практикує доплату керівникам навчальних закладів). Це – додатковий захист керівника навчального закладу від незаконних впливів адміністрації і керівництва районних та обласного управлінь освіти.;
– У США існує бальна градація між вузами. Наприклад, Гарвард має 3000 балів, а університет Іллінойсу – 2800. Якщо я, наприклад, за підсумками навчання в початковій школі набрав 2800 балів, то мені нема чого потикатися до Гарварда – мене там виженуть уже найближчим часом. І зроблять це не тому, що я щось погано знаю, а передовсім тому, що, як для їхнього рівня, знаю недостатньо. А що маємо у нас? У нас, що Тернопільський університет, що Київський, що Львівський – всі одинакові. Ніякої градації немає, немає ніякої конкуренції, приймають всіх без виключення. А що виходить у підсумку?
– 10, 11 і 12 класи – це вища школа з особистісно-орієнтованим навчанням. У цих класах дитина мала б самостійно вибирати свій подальший життєвий шлях: чи він буде гуманітарієм, чи технарем. А в нас у цих класах навчають всього потроху і нічого в підсумку. Та й узагалі, до чого котиться наша система освіти, якщо, наприклад, у сьомому класі діти вивчають сім способів розмноження моху. Скажіть: дітям це потрібно? Тим більше, в такому віці!? Тому я ще раз кажу: випускні класи школи обов’язково мають бути особистісно-орієнтованими, тобто з тим переліком предметів, який потрібен конкретній дитині, а не непотрібен всім відразу;
– На жаль, у проекті Програми Об’єднаної опозиції немає нічого про виховання свідомого українця. І ми повинні на цьому наголосити! Це архіважливо. Особливо на тлі останніх подій, коли зусиллями команди Табачника зі шкільної програми прибрали «Собор» і «Кресафта» Олеся Гончара, прибрали «Жовтого князя» Василя Барки тощо.
Петро ПОВРОЗНИК, директор Тернопільської спеціалізованої школи №5 з поглибленим вивченням іноземних мов:
– Треба децентралізувати систему освіти, бо кожна школа – інша, кожен клас – інший, не кажучи вже про кожного учня, а от інструкція з Міністерства освіти приходить одна на всіх і для всіх. Що це за підхід такий? Ми навчаємо особистостей чи роботів з однаковими життєвими й ціннісними установками? Як до дітей можна підходити в загальному?
– У Прибалтиці запроваджена формула: кошти на школу йдуть відповідно до її розмірів і кількості учнів, які в ній навчаються. А в нас виходить, що у величезній сільській школі навчається два-три десятки учнів, а коштів на одне лишень опалення цього приміщення не вистачає. То чому б не враховувати європейський досвід з цього питання?
– Потрібна не атестація вчителів, а їхнє ліцензування раз на 5 років. Адже що дає атестація вчителеві? Матеріально – мізер. Дисциплінарно – також нічого, адже вчителя не можуть звільнити за її підсумками. Інша справа – з ліцензіями. Якби вчитель знав, що його позбавлять ліцензії і він уже не зможе працювати в освітній галузі – він би максимум зусиль докладав до своєї роботи.
Олена СОЛТИСЯК, ТСЗОШ №5, учитель англійської мови:
– В останніх класах не може бути 6-7 предметів, адже куди тоді подіти тисячі випускників-педагогів? Отже, кількість предметів має бути визначеною, враховуючи як суб’єктивні причини – особистісна орієнтація учня, так і об’єктивні – ринок освітніх послуг, який щороку продукує все більше й більше нових педагогічних працівників.
Ольга ДЕРКАЧ, учитель початкових класів Великоходачківської ЗОШ І – ІІІ ступенів (Козівський район):
– 10-12 предметів у початкових класах – це перевантаження, це стомлює дитину. Такі предмети як «Охорона здоров’я» і «Я і Україна» – для чого вони? Чи не простіше скомпанувати це все, зробивши інтегровані предмети? Наведу вам такий приклад: на уроці трудового навчання дитина може вивчати граматику, вирізаючи з аркуша, приміром, щойно намальовану нею букву «А» і при цьому проспівуючи цю літеру вголос. Таким чином в одному предметі буде сконцентровано чотири: образотворче мистецтво (написання літери), граматика (безпосередньо сама літера), трудове навчання (вирізання цієї літери) і співи (проспівування літери).
– Освіта не туди йде – вона дає багаж знань, який не допомагає в реальному житті. Знаю з особистого спостереження за моїми учнями: ті, які добре навчалися в школі, дуже важко пристосовуються до життя, вони мало заробляють, мають аж ніяк не райдужні перспективи. А чому? Тому що ми привчаємо їх до послуху, ми з першого класу забороняємо їм виходити за певні рамки і для них ці рамки в подальшому житті стають перешкодами, з якими вони не можуть впоратися. Інша річ – учні, які не дуже добре навчалися: зараз вони мають свої приватні фірми, роз’їжджають на іномарках тощо. Чому? Тому що вони ще змалку звикли «перестрибувати» через усілякі рамки. Так, може, вони мало знають, але вони вміють жити, а ті, хто знає багато – просто не мають куди подітися. Це не означає, що ідеал в освіті – це учень, який погано вчиться, який порушує поведінку, ні – це просто означає, що наша система освіти важко хвора, якщо вона призводить до таких результатів. Значить, треба її докорінно змінювати. І починати це треба якраз із початкових класів;
– Те, що учитель має бути лідером – це згубна установка, яка привчає дітей до того, що вони мають на когось покладатися, але тільки не на самих себе. То чому ж ми потім дивуємося, які в нас результати виборів, яку владу маємо і таке інше? Адже ми з дитинства вчимо дітей тому, щоб вони мали перед собою лідера, від якого всього слід очікувати. Доходить до парадоксів, коли навіть дитячі ігри в початкових класах має організовувати вчитель. Скажіть: хіба діти самі не зможуть гратися?
– Оцінки (бали) мають бути таємними (закритими), щоб дитину всі шанували, а не принижували її гідність, якщо ця дитина чогось не знає. А в нас якраз усе навпаки: якщо ти не знаєш того і того, то ти такий і такий, а ось твій сусід за партою – він от старанний учень, чемний, слухняний, він багато знає. Невже ми не бачимо, що в таких ще совкових традиціях міститься пряме приниження дитячої гідності? Якщо дитина об’єктивно не може засвоїти математичних начал, бо в неї гуманітарні нахили, то для чого вимагати неможливого, при цьому постійно принижуючи її, порівнюючи з тими, хто знає математику?
Олена ХОДЮК, м. Шумськ, ЗОШ №2, вчитель світової літератури:
– Не лише учень, але й вчитель також має творчо розвиватися. Однак часто йому заважають, причому свої ж – колеги по роботі. Наша атестація нічого в цьому плані не дає, бо якщо навіть брати до уваги її матеріальний аспект, то різниця у зарплатах спеціаліста і вчителя першої категорії всього лишень 100 гривень. Де вчителеві взяти стимул для саморозвитку?
– Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань, умінь та навичок, – розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків. Тому учень має бути суб’єктом, а не об’єктом навчання, як це у нас часто практикується.
Ігор КУШНІР, Ванжулівська ЗОШ І – ІІ ступенів (Лановецький район), вчитель образотворчого мистецтва і трудового навчання:
– Потрібен строковий договір при прийнятті вчителя на роботу, а то так часто виходить, що вчителя приймають до школи і він там працює-працює аж поки, образно кажучи, його не виносять звідти уперед ногами.
В підсумку учасники круглого столу засудили прийняття закону Колеснікова-Ківалова про регіональні мови і звертаються до всіх працівників освіти, батьківської громадськості стати на захист української мови.