Боєць з Тернопільщини помер від страшної хвороби

Яницький АТОВ Тернополі на Микулинецькому кладовищі поховали 40-річного Володимира Яницького, бійця АТО, який помер від важкої хвороби – раку шлунка.

Володимира мобілізували в серпні 2014-го року, а вже в червні ц. р. діагностували смертельну недугу, тоді ж його комісували. На жаль, медики виявилися безсилими, й  боєць помер у реанімаційному відділенні…

До війни Володимир працював начальником охорони на одному з підприємств у Тернополі, а торік наприкінці серпня отримав повістку. Через три дні після проходження медкомісії його мобілізували. Два місяці був на військових навчаннях на полігоні в Яворові, а в листопаді у складі 24-ої механізованої бригади вирушив на Схід. Їхня бригада дислокувалася у Луганській області, Володимир з побратимами ніс службу на 29-ому блокпосту. Через три місяці в нього почалися проблеми зі здоров’ям, його лікували то від гастриту, то від виразки шлунка, він дуже схуд, а у червні діагностували рак шлунка. У липні у Львівському військовому шпиталі його комісували.

– Він до останнього нічого не знав, – каже братова Володимира Оксана. – Лікарі порадили йому нічого не казати. Та й хіба ж ми сподівалися, що все станеться так швидко?! Він був дуже хорошою людиною, доброю, чуйною, відповідальною. Його мама також хворіє. Пригадую, він отримав повістку, коли Любов Миколаївну тільки виписали з лікарні після операції, то, щоб її не хвилювати, старався підтримувати, заспокоював. З війни постійно телефонував, навіть, коли були сильні обстріли, то бодай слово скаже, що живий, і вже легше. А тут така біда…

Лікарі не приховували від рідних, що Володимир помирає. Метастази пішли вже по всьому організму, але йому все ще раз у три тижні проводили хіміотерапію. Після останнього разу його з реанімації вже не виписували.

— 21 листопада Володі різко погіршало, – з сумом розповідає Оксана. – У нього були дуже сильні болі, знеболювальні вже не допомагали. Він усвідомлював, що помирає, але говорити вже не міг, лише плакав і обіймав маму.

Нині батькам дуже важко, це трагедія для всієї родини. Вони стараються не сидіти вдома, бо там усе нагадує про Володимира. Батьки поховали свого сина, що тут ще казати?!

Нова Тернопільська газета

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *