Як загинув боєць з Тернопільщини?

34-річного Андрія Питака мобілізували в серпні, перед самою загибеллю він збирався у відпустку додому – побачитись із матір’ю.

Питак

– Я із ним був від самого початку, – розповідає 20 хвилин його побратим Мирослав. – Як з 6 серпня почалися навчання на рівненському полігоні, потім разом потрапили у Житомир у 80-у бригаду в 1-ий батальйон, а 27 листопада ми поїхали в зону АТО.

Андрія побратими дуже любили та цінували, до нього часто ходили радитись, оскільки він був надзвичайно вихованим, дуже грамотним та освіченим, адже працював в управлінні соцзахисту. Тож він завжди міг підказати, які документи для чого варто збирати. Ніколи нікому не відмовив у пораді – дуже чуйна і добра людина.

– АТО мало кому йде на користь. Андрій був дуже високим – під два метри зросту, прийшов худим-худим, а за ті місяці підкачав м’язи, став таким ставним, – згадує Мирослав.

Перед самою загибеллю чоловік хотів поїхати додому у відпустку – побачитись із мамою, яка мала їхати за кордон. Разом із Андрієм загинуло, ще двоє хлопців – усі холостяки, кажуть побратими.

– Я бачив, як це сталося, – продовжує Мирослав. – Йшла колона, машина, в якій їхав Андрій з хлопцями, була передостанньою, ми їхали одразу за ними. Від вибуху двох хлопців з машини просто викинуло, а Андрія з ще двома побратимами витягли вже обгорілими…

Протитанкова запальна міна мало кому залишає шанси. Зараз тіла трьох загиблих повезли у Дніпропетровськ, там мають провести ДНК-експертизу. Тож коли до Тернополя привезуть тіло загиблого, наразі невідомо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *