Інформаційний простір Тернопілля

Підгаєцька земля багата історичними подіями, серед котрих є як героїчні, так і трагічні. 19 серпня в с. Гнильчому за велелюдного зібрання громадськості освятили хрест, встановлений на пам’ять про трагедію 1944 року, коли польські шовіністи під керівництвом і за участю НКДБ спалили 800 будинків і вбили 22-х невинних людей. Відправили панахиду й освятили пам’ятний хрест отець, декан УГКЦ Василь, отець, настоятель храму в Гнильчому Михайло, отець УПЦ КП із Завалова Михайло.

З промовами й аналізом тогочасних подій виступили: голова Підгаєцької райдержадміністрації Ігор М’якуш, голова Підгаєцької районної ради Василь Головатий, голова Тернопільського обласного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, заступник директора державного архіву Тернопільської області Богдан Хаварівський, депутат Підгаєцької районної ради Петро Калинюк, краєзнавець Василь Савчук, організатор заходу Володимир Татарин, Іван Сміх, який чи не вперше розпочав дослідження Гнильченської трагедії, очевидці подій Михайло Бзова і Михайлина Калакура. У заходах також взяли участь члени правління обласного товариства «Меморіал» історик, краєзнавець Віктор Уніят та літератор Володимир Демчишин. Відзначення заслуговують методисти Підгаєцького районного будинку культури, учасники хору «Спогад» (керівник Марія Бугай) та учні місцевої школи — за добре підготовлену програму виступів на пам’ять про трагедію.

Голова Підгаєцької РДА І. М’якуш, коротко зупинившись на тогочасній трагедії, наголосив, що ці події мають стати уроком для нащадків, подякував отцям, організаторам і всім присутнім за участь у заході.

Богдан Хаварівський, котрий прихопив із собою копії архівних матеріалів, детальніше розповів про перипетії трагедії, зокрема зазначив: «Ми не повинні боятися власної історії, тому що нас нищили на рідній землі. Українці ніколи не були агресорами, не потрібно далеко повертатися в історію, згадаймо хоча б події 20-го століття. Масові вбивства ні в чому невинних українців на початку Першої світової війни, коли їх за намовою поляків звинуватили у державній зраді Австро-Угорщини, Листопадовий зрив, який поляки потопили в крові, знищені польськими шовіністами хрести на могилах січовиків і вояків УГА, сумнозвісну пацифікацію і т. д. Звичайно, що українці вимушені були оборонятися, так виникли УВО, ОУН, а згодом і УПА. Заручником цих усіх історичних перипетій стало й село Гнильче, коли вночі на 19 серпня 1944 року вояки УПА спалили чотири будинки поляків за сприяння більшовикам, а зранку того ж дня поляки Гнильчого і Пановичів разом із підрозділом НКДБ спалили всі будинки, де проживали українці, та вбили 22 українців. Унаслідок цієї трагедії люди почали заселяти село знову аж у середині 1945 року».

Загалом виступаючі зазначили потребу продовження примирення між двома народами. І. Сміх розповів, як його батьки врятували польську сім’ю і з якою вдячністю приїжджали у село нащадки врятованих поляків. Історична пам’ять має не роз’єднувати, а об’єднувати.