Інформаційний простір Тернопілля

12 липня у народі вшановують апостолів Петра і Павла, і називають це свято днем Петра.

До цього свята колись готувалися заздалегідь: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, скрізь чисто прибирали. Вранці йшли до церкви, а повернувшись, розговлялися мандриками – спеціальними пампушками, що пекли з пшеничного тіста, яєць та сиру. Сама назва печива виникла від того, що, мандруючи шляхами, Петро з Павлом харчувалися «мандриками».

Кажуть, що цього дня перестає кувати зозуля, бо вона вкрала у святого Петра одну мандрику, і Бог за це покарав її тим, що кожного року у цей час вона «давиться» і перестає кувати.

Заздалегідь перед днем святих Петра і Павла люди за старих часів дуже ретельно готувалися, зокрема, білили хати, прибирали і на подвір’ях, і всередині осель. Зранку побожні люди святково вдягалися й обов’язково йшли до церкви. Існує стародавня легенда про святого Петра й Господа. Якось саме цього дня йшли вони землею, оглядали, хто з людей чим зайнятий. І побачили двох дівчат – одна жито жне, а інша спить під копою – і двох парубків – один у полі працює, а другий під возом у холодочку дрімає.

Подумали святі й вирішили попарувати молодих людей, але так, щоб обидві пари з голоду не померли: працьовита дівчина дісталася лінюхові, а ледача – роботящому хлопцю. З тих пір, мовляв, так і повелося: чоловік і жінка в сім’ї одне одному протиставляються за ступенем працьовитості.

За християнським віруванням, Петро й Павло є також захисниками свійських тварин. Тому цей день здавна вважався святом пастухів.