Інформаційний простір Тернопілля

Депутати Шумської міської ради проголосували за знесення монументу місцевому юнаку, який трагічно загинувпід час Другої світової війни.

Рішення прийняли в рамках закону про декомунізацію.

“Дев’ята сесія Шумської міської ради, розглянувши лист Шумської райдержадміністрації, керуючись Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних  режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» дала згоду на демонтаж пам’ятника Васі Шишковському”, – йдеться в рішенні.

Проте не всі місцеві жителі задоволені такою позицією влади, адже, на їхню думку, пам’ятник, якщо відкинути радянський наліт, є цінним мистецьким об’єктом.

Про це у Фейсбуці написав місцевий журналіст Володимир Гаврилюк.

“Рішення прийнято більшістю депутатів – пам’ятник шумському хлопчині Василю Шишковському, який загинув в грудні 1944 року – по-суті ставши однією з чисельних жертв війни, демонтують.

Скажу кілька слів – висловлю свою думку з нього. Радянська влада, як на мене, зробила міфологічний стандарт мученика, який нібито загинув за комуністичні ідеї, для подальшого виховання наступних поколінь у більшовицькому, безкомпромісному до інших поглядів, дусі. Я є категоричним противником такого впливу тоталітарного режиму, (та й інших) теж, на людську свідомість подібним чином.

Депутати прийняли рішення – передати скульптуру на зберігання в «Шумськкомунсервіс». Рішення прийнято і його безумовно ТРЕБА ВИКОНУВАТИ. Та все ж висловлю свій погляд на подію, розуміючи що швидше всього, отримаю у відповідь чисельних недоброзичливців ( хоча теплитьсь маленька надія, що ми таки толерантні та демократичні).

Отож, якщо відкинути комуністичний наліт навколо пам’ятника, то, на мою думку, кращого за художньо-есттичними якостями монумента в місті не було за всі часи його існування ( перед очима перейшли всі відомі шумські пам’ятні знаки). Хоч дехто може заперечити мені що пам’ятник зроблений в стилі соцреалізму і так далі. Хоча якщо вже говорити про соцреалізм – то під його критерії більше попадає знак, встановлений в міському парку.

Інші варіанти як поступити з пам’ятником, що розглядалися як публічно, так і не дуже – були такі: 1. передати пам’ятник на зберігання в музей ( розумне рішення як на мене), 2. Перенести пам’ятник на шумське кладовище, і встановити на його могилі.

Знову ж таки насмілюся накликати на себе статус «комуняки», але висловлю і таку думку – а, можливо, було краще змінити табличку – «Піонери України – Василеві Шишковському» (тут таки дійсно спостерігається комуністичне нашарування) на щось схоже – «Пам’яті УСІХ жертв українців, які загинули у Другій світовій війні – на стороні всіх воюючих сторін та мирних мешканців». Це таки було більше схоже на примирення та об’єднання.

В Іспанії в 30 роках був внутрішній збройний конфлікт, диктатура Франко і так далі. Але іспанцям, їхню запальну вдачу, все ж таки вистачило розуму поставити спільний пам’ятник – жертва війни, як фалангістам, так і республіканцям. Певно, що вони ближче до цивілізованих та куди більше демократичних країн Європи, аніж ми є наразі.

Я маю великі сумніви, що по суті дитина Василь мав сформовані комуністичні погляди – більш ймовірно, коли б залишився живим, то з великою ступіню ймовірність комуністична система могла їх йому привити на довгі роки.

А тепер хочу звернутися до тих, хто зараз перебуває на рубежі 40-річного віку – не задумувалися, яким переважна більшість були за часів радянського епохи, коли носили жовтенятську зірку, піонерський галстук, комсомольський значок? У які ідеали вірили ? В переважної більшості усіх тих, хто жив в часи однієї з найбільш імперій світу ( в її найбільш модернізованій модифікації) СРСР, таки лишився ідеологічний попіл тієї держави. Нетерпимість до думки іншого – якраз і є одним з проявів тоталітаризму – «хто не з нами, той проти нас», – написав журналіст.