В селах Кременеччини не хочуть декомунізовувати вулиці
21 травня 2015 року вступили у дію ряд декомунізаційних законів, втілення яких означає, що Україна пориває із болючим тоталітарним радянським минулим. Серед чотирьох законів, які узагальнені як декомунізаційні, діє Закон України « Про засудження комуністичного та націонал – соціалістичного ( нацистського) тоталітарного режимів та заборони пропаганди їхньої символіки».
Ним прописана процедура та встановлено строки перейменування об’єктів, які носять « комуністичні» назви. З вулиць міст і сіл мають забратися символи та пам’ятники, які возвеличують функціонерів тоталітарного режиму.
На момент прийняття названого закону, у Кременецькому районі нараховувалося 39 геонімів у 23 населених пунктах на території 14 сільських рад, які пов’язані із радянським періодом і відповідно до закону мають бути перейменовані.
Впродовж 2015 року 5 сільських органів місцевого самоврядування здійснили 8 таких перейменувань. У 2016 році – 8 сільських і Почаївська міська об’єднана територіальна громада провели своїми рішеннями ще 16 перейменувань. У встановлені терміни завершили процес декомунізації Білокриницька, Ридомильська, Колосівська, Плосківська сільські ради, Лопушненська сільська об’єднана територіальна громада.
Слід зазначити, що процес перейменування вулиць, провулків не потребує фінансових витрат для громадян, які на них мешкають. Чинним законодавством передбачено, що:
– документи, які засвідчують право власності фізичних або юридичних осіб на об’єкти нерухомого майна, залишаються чинними;
– не потрібно змінювати спеціально реєстрацію місця проживання.
Крім того, не передбачено граничних строків зміни юридичної адреси, тому відповідні зміни після перейменування можуть бути внесені до установчих документів разом із будь- якими іншими змінами. Єдине, що має бути зроблено після прийняття рішення про перейменування вулиць чи провулків – це виготовлення та розміщення нових табличок із назвою та встановлення нових дорожніх знаків із вказівниками назв.
На жаль, ще й дотепер у 10 сільських радах району залишилися вулиці із назвами « комуністичної» доби. Зокрема, у селах Будки, Комарівка, Жолоби, Новий Олексинець, Старий Тараж не перейменованою залишилося по одній вулиці. У селі Града – дві таких вулиці. У трьох селах, що віднесені до Катеринівської сільської ради, також всупереч законодавству залишилися неперейменованими по одній вулиці.
Але найбільш ганебною є ситуація у Лідихівській сільській раді. Шість вулиць Лідихова ще й досі залишаються із назвами радянського періоду. Прикро, що керівник сільської громади, яка позиціонує себе як представник однієї із патріотичних українських політичних сил, (і ця політична сила немало зробила для прийняття парламентом декомунізаційних законів), не доклала зусиль для їх виконання. Тим паче, що Лідихів має немало славних прикладів героїчної боротьби за волю і державність України.
Декомунізаційні закони – це не лише правовий акт, обов’язковий для дотримання органами та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а й каталізатор моралі, сумління та історичної памяті. І чим сильнішою та глибшою вона буде, тим впевненішим є шанс України міцно утвердитися на шляху справжньої державності та розвинутої демократії.