Інформаційний простір Тернопілля

Професія військового завжди була оповита ореолом романтичності, героїзму та пригод. Бути військовим було престижно колись і нині, адже хіба може бути для чоловіка шляхетніше заняття, ніж захищати Батьківщину.

В цьому переконаний і наш сьогоднішній співрозмовник, людина, яка не уявляє свого життя без армії, якою він марив ще з дитинства, − т.в.о. військового комісара Збаразького РВК майор Василь Бродзянський. Про особистий шлях до омріяної професії та переваги служби за контрактом він розповів читачам «Народного слова».

Василь Леонідович Бродзянський народився у місті Дунаївці Хмельницької області. За його словами, з дитинства плекав мрію в майбутньому поєднати свою долю із силовими структурами.

– Пам’ятаю, коли був маленьким хлопчиком, у мене перехоплювало подих щоразу, коли бачив людей у формі. Мені імпонувало у них усе – струнка постава, вишкіл, однострій, фізична виправка та сила, яка накладала на людину характерний відбиток, за яким з галасливого натовпу безпомилково можна було визначити військового, незалежно, теперішнього чи колишнього. – Військовий, на моє переконання, найшляхетніша професія для справжнього мужчини, в якій ти можеш проявити чоловічі чесноти − відвагу, доблесть і честь, − відзначає Василь Бродзянський.

Дитяча мрія стати військовим з роками не зникла, а навпаки, переросла в усвідомлене переконання, щоб реалізувати її, наш герой гартував тіло і дух – відмінно навчався у школі, активно займався спортом, аби бути фізично розвинутим та витривалим. Настирливість та наполегливість у навчанні, регулярні заняття спортом не минули безслідно і допомогли хлопцю остаточно визначитися із майбутньою професією. Василь залишився вірний своїй дитячій мрії – стати військовим, що спонукало юнака отримати відповідну освіту.

– У 16 років без консультацій та сторонньої допомоги вирішив вступати в Кам’янець-Подільський військово-інженерний інститут при Подільській Державній Аграрно-Технічній Академії. Студентські роки промайнули, як один день, і у 1999 році, закінчивши навчання у вузі, підписав свій перший контракт із ЗСУ терміном на п’ять років. Відтоді кожних п’ять років без сумніву та вагань його продовжую, – розповідає Василь Бродзянський. За сімнадцять років служби за контрактом він працював у багатьох військових частинах, на базах зберігання, у кадрових органах нині працює у Збаразькому військкоматі на посаді т.в.о. військового комісара.

Професія військового надзвичайно затребувана суспільством, військова служба не лише дисциплінує людину, вчить відповідальності за своє життя і життя товаришів, а й дає можливість самореалізуватися у професії, розвиватися і самовдосконалюватися.

– Під час служби у військових частинах у мене була можливість займатися самовдосконаленням фізичної форми та інтелектуальним розвитком. Хочу розвінчати стереотипи про військових, як недалеких людей, схиблених на муштрі, які, крім військового вишколу, нічим не цікавляться. Повірте, військові теж читають книги. У моєму житті є кілька культових книг, після прочитання котрих я переосмислив своє життя. Книги, які надихають і окрилюють, скільки б ти їх не перечитував, завжди відкриваєш у них щось нове, чого досі не побачив, – розмірковує Василь Леонідович.

Одним із улюблених авторів, чиї твори майор Бродзянський перечитує знову і знову, є перський поет, математик, філософ, астроном, представник жанру рубаї – Омар Хайям. Серед улюблених книг військовослужбовця, які дали йому можливість привідкрити царину філософії, релігії і моралі – «Моральні листи до Луцілія» давньогрецького філософа Сенеки.

– Взагалі, мені імпонують люди, які вміють абстрактно мислити і висловлювати свої думки, з такими людьми цікаво спілкуватися, а їхні книги – читати. Обираючи нову книгу, послуговуюсь саме цим критерієм. Прочитання книги американського професора Коліна Кемпбелла «Китайське дослідження» змусило мене кардинально переглянути свій спосіб життя і раціон харчування, − зауважує майор. Під впливом прочитаного, впродовж нетривалого проміжку часу, за допомогою здорового харчування та фізичних навантажень Василю Бродзянському вдалося схуднути зі 110 кг до 55 кг.

Тим самим на власному прикладі він переконався, що для людини, яка має силу волі, нема нічого неможливого.

– Людина може все, незважаючи на обставини і те, де вона знаходиться – у цивільному житті чи в армії. Ставиш перед собою мету і цілеспрямовано до неї рухаєшся. Багато зрозумів про специфіку людських відносин, зокрема у контексті сімейного життя, прочитавши книгу канадсько-американського психолога та психіатра доктора Еріка Берна «Ігри, у які грають люди». Аналізуючи прочитане, дійшов до усвідомлення, що дійсно, люди у своєму житті є рабами стереотипного мислення, страх від того, «що скажуть інші», паралізує наше життя і робить безвольними та залежними, – переконаний військовослужбовець.

Не останнім чинником у рішенні поєднати своє життя із армією для Василя Бродзянського, крім суто ідеологічних та патріотичних почуттів, стали суто прагматичні інтереси. Адже військова служба приваблює можливістю кар’єрного росту, стабільним та достойним фінансовим та соціальним забезпеченням, повагою суспільства до професії військового, як до соціально значимої та корисної. За словами т.в.о. військового комісара, за останні кілька років в рази зросла матеріально-технічна база, фінансове забезпечення, вишкіл військовослужбовців, сучасна українська армія стала професійнішою та сильнішою. –

На даний час у ЗСУ військовослужбовець служби за контрактом забезпечений усім необхідним матеріально-технічним устаткуванням, отримує гідну заробітну платню, можливість росту по службі, пільгове навчання у цивільних навчальних закладах, безкоштовне та якісне медичне лікування, гарантоване пенсійне забезпечення, соціальний захист і пільги, – розповідає майор Бродзянський.

Держава нарешті зрозуміла, що таке збройні сили, зіткнувшись із ворожою агресією та експансією, коли виявилося, що, крім військових, спинити агресора немає кому. З року в рік росте авторитет і престиж військової служби. Попри те, нині у суспільстві, зокрема на Збаражчині, яка завжди славилася своїм патріотизмом та національними героями, відважними князями, гетьманами, командирами УПА, існує упередження та певна апатія щодо військової служби за контрактом.

– На превеликий жаль, спілкуючись із збаражанами та мешканцями району, неодноразово доводилося чути неправду та нісенітниці про військову службу та військовослужбовців загалом, негативні відгуки про контрактну службу і нарікання на несправедливість всередині системи ЗСУ. Не хочу і не буду ідеалізувати вітчизняні збройні сили, проблеми та неадекватні люди є в середовищі кожної організації, як кажуть, у кожному правилі є винятки, − відзначає військовослужбовець. На переконання Василя Бродзянського, формуючи своє негативне ставлення до контрактної служби, люди вперто послуговуються чутками та нав’язаними їм стереотипами, навіть не намагаючись проаналізувати почуте та з’ясувати, де істина, а де брехня. –

Попри те, військовослужбовець був і є прикладом таких давно забутих чоловічих якостей, як гідність, честь та мужність. В контексті останніх подій, коли московські окупанти зазіхнули на територіальну цілісність та незалежність нашої держави, військовослужбовці проявили себе як справжні чоловіки, відчайдушні та гідні захисники, доблесні оборонці рідної землі. Якщо мужність і честь, слава і патріотизм для тебе не просто слова, а твоя суть, якщо не на словах, а на ділі хочеш прислужитися Вітчизні, знайти справжніх та вірних друзів, отримувати достойну зарплатню і стати справжнім чоловіком, – підпиши контракт із ЗСУ, – закликає збаражан та мешканців району Василь Бродзянський.