Інформаційний простір Тернопілля

Під час останньої поїздки до наших вояків на Луганщину, в Золотому, на блокпості зустрілись із місцевими волонтерами з Лисичанська.

Коли вони дізнались що ми з Тернопільщини, то попросили виконати дуже почесну місію – передати батькам нашого загиблого героя-земляка тернополянина Віктора Гурняка вірші місцевої поетеси Віри Колєснікової, один з яких присвячений Віктору, справжньому патріоту, майданівцю, волонтеру, воїну, вірному сину України.

З юних літ Віктор вихованець Тернопільського Пласту, згодом стає одним із його провідників. Активний учасник Революції Гідності, фотокореспондент. З початком російсько-української війни як волонтер збирав кошти і закуповував необхідні речі, автомобілі, допомагав із транспортуванням і самостійно доправляв вантажі, забезпечуючи необхідним спорядженням бійців «Айдару» та інших батальйонів у зоні АТО, згодом пішов служити добровольцем до батальйону «Айдар». Особисто вивіз 63 поранених бійців з поля бою. Загинув 19 жовтня 2014 року від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених у районі 32-го блокпосту поблизу селища Сміле Слов’яносербського району Луганської області.

Тож сьогодні відвідали родину Віктора, виконали довірену місію – передали вірші. Неймовірно щирі, позитивні та світлі люди, дуже тепло зустріли нас. Дізнались багато нового про Віктора від рідних. До того ж, як з’ясувалось, займаємось фактично однією справою – допомогою війську, домовились про подальшу співпрацю. Щира вдячність батькам, які виховали сина – справжнього героя України, а втративши його на війні, не пали духом, а активно продовжують його справу, збирають та доправляють допомогу українським військовим!
Зі згоди батьків публікуємо вірш-посвяту нашому народному герою Віктору Гурняку:

ЯКБИ Я ВМІЛА
Якби я так писати вміла,
Щоб серце в кожного щеміло,
Щоб в слові сонце і гроза,
Щоб по щоці текла сльоза,

Щоб слово те було бальзамом
На вашу біль, на ваші рани,
Якби я мала ангельські крила,
То я б від смерті вас захистила.

Коли знаходжусь у теплій хаті,
То як мені вас не згадати:
А як вам там – на рубежі
В сирім холоднім бліндажі?

Вам і вночі нема спокою,
Витає смерть над головою,
Полює снайпер, докучає
І кожний день, когось немає.

У кого ж ти стріляєш, кате?
Він волонтер, він був медбратом,
Він кинувся на допомогу,
Ти перекрив йому дорогу.

Йому всього лиш двадцять сім
В труні повернеться в свій дім.
І прокляне вдова і мати
Тебе загарбнику і кате!

Його всі звали просто – Віктор –
Скороминуща його доля,
Що наче зірка засіяла
Ім’я в історію вписала!

Герої не вмирають! Вони живуть доти, доки жива пам’ять про них, тож пам’ятаймо завжди наших справжніх героїв! Слава Україні! Героям слава!

Повідомили активісти ГО Теребовлянська вежа