Інформаційний простір Тернопілля

Більше тижня на тернопільському озері професійні рибалки із Чехії влаштовували «полювання» на трофейного коропа.

«Ми приїхали із Праги. Буваємо на тернопільському ставі дуже часто: цього року – це вже наші п’яті відвідини вашого міста», – розповів один із рибалок Дмитро Слєта.

Як розповів пан Дмитро, вперше до Тернополя він приїхав у 2007 році в гості до друга. «Мій давній знайомий запросив мені декілька років тому назад приїхати до Тернополя. І коли я вперше побачив це красиве озеро, то подумав, що було б непогано спробувати тут порибалити і, можливо, зловити трофейного коропа. На що місцеві рибалки запевнювали мене, що риби у тернопільському ставі давно немає, що її всю вже виловили. Проте на це я їм відповів, що такого бути не може і вирішив все ж випробувати долю. Відтоді до вашого міста я навідуюся майже щороку».

Перша спроба чеських рибалок виявилась невдалою – впіймати коропа їм не вдалося. Наступного року історія повторилась. І лише, коли вони приїхали втретє, у 2010 році, то на їхній гачок потрапив 20-кілограмовий короп. «Коли ми зловили цього трофейного коропа, то нарешті довели тернополянам, що риба у озері є і її можна зловити», – пригадує рибалка.

І риби цілі, і коти ситі…

Дмитро Слєта – родом із Росії. Професійно рибалкою він займається вже 20 років. «Скільки себе пам’ятаю, стільки, здається я і живу риболовлею. Ще з дитинства полюбив цю справу, люблю і досі.

Раніше я, як усі, ловив і їв рибу. А потім, коли переїхав жити в Європу, і познайомився з людьми, які займаються спортивною рибалкою, то захопився нею також. Суть її у тому, що рибу, яку ловлять не вживають у їжу, а відпускають.

Ці рибалки вплинули і на мене. Після зустрічі з ними я перестав ловити рибу для їжі, а також почав її відпускати, бо, коли всі навколо ловлять і відпускають, то, безумовно, і тобі доводиться рано чи пізно це робити. Але насправді нічого складного в цьому немає, достатньо перший раз відпустити і все. І тоді ти розумієш, що не треба забивати повні холодильники і не треба нести мішками рибу з озера, щоб потім її викидати чи годувати котів. Можна ж купити декілька рибин в магазині».

Цю «звичку» чеський рибалка поширює і серед тернополян. Як він розповів, вже багато його знайомих і друзів без проблем ловлять і відпускають рибу. «Проте спочатку для них це було шоком: як можна так довго чекати на улов, а потім, спіймавши, відпустити назад у воду», – розповідає пан Дмитро.

Подвійний трофей

До Тернополя Дмитро Слєта приїхав разом із давнім другом, теж професійним рибалкою, у якого в нашому місті живуть батьки.

У пошуках трофейного коропа вони об’їздили майже всю Європу. «На рибалку ми їздимо практично усюди. Так, ловили рибу ми вже у Чехії, Угорщині, Румунії, Іспанії, Італії, Росії, Білорусії, Франції, і, звісно, в Україні, а саме у Львові, Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Чернівцях. Все літо ми практично в роз’їздах. Зимою рибу ми не ловимо. Наш сезон – це початок квітня і до того часу, поки вода не покриється льодом», – розповів Дмитро Слєта.

Цього року рибалка вже побував у Франції, де зловив 30-кілограмового коропа, і в Італії. А місяць тому повернувся із змагань у Львові, де зайняв перше місце.

Фото на пам’ять і – до побачення!

Тернопіль чеським рибалкам дуже подобається. «У вашому місті нам дуже комфортно. Тут якось по-домашньому спокійно і добре, тут люди дуже хороші. В нас у Тернополі вже є дуже багато друзів. На жаль, часу прогулятися і побачити усе місто у нас немає, оскільки риболовля займає практично увесь час, а щоб зловити трофейного коропа, треба дуже багато трудитися.

Це може тільки збоку виглядати, що ми нічого не робимо, а просто сидимо і чекаємо, як-то кажуть, у моря погоди. Насправді цей процес займає 24 години на добу. Ми можемо виділити для себе всього годинку-другу, щоб перепочити, а далі знову беремося за роботу.

Завдяки сучасному обладнанню, яким ми користуємось, маємо змогу вночі поспати. Так, якщо риба клює, спрацьовує спеціальний сигналізатор на вудці, тому ми так би мовити все бачимо і все чуємо, а тому не упустимо рибу, яка потрапила на гачок», – каже рибалка.

Рибу, яку чехам вдається спіймати, вони фотографують і відпускають. Найбільшу рибу вони ловили у Франції і важила вона майже 40 кілограм.

По своїх слідах

Тернополяни практично щодня приходять у намет рибалок, у якому вони живуть, і розпитують, цікавляться, що вони тут роблять, звідки приїхали, каже Дмитро Слєта.

«Ми залюбки розповідаємо тернополянам про нашу техніку риболовлі, пояснюємо принцип роботи. Всіх друзів, яких знаємо у Тернополі, ми вже встигли всього навчили, і вони тепер самі доволі успішно тут ловлять рибу».

Цього року чеським рибалкам в Тернополі впіймати рибину важчу за 20 кілограм, на жаль, не вдалося. Проте, як кажуть вони, це – нормально. «Ми можемо і по півроку не ловити трофейного коропа, але суть – у самому процесі, а результат – це вже як нагорода за очікування».

Дмитро Слєта із другом вже поїхали з Тернополя на запрошення порибалити на фестиваль  за кордоном. Проте, вони не виключають можливості, що приїдуть до нашого міста вдруге цього літа.