У Тернополі відкрили новий храм УГКЦ. Фото
11 священиків Тернополя та сотні вірних 13 жовтня взяли участь події освячення храму «Всіх святих українського народу» УГКЦ, на вул. 15 квітня. Чин освячення здійснив владика Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський.
Архиєрей по-батьківськи прийняв хліб із рук дітей парафії, які його зустріли при вході до храму, а в оточенні сотень святково одягнених і схвильованих парафіян владика поблагословив настоятеля храму отця Івана Гуню, а в його особі і всіх парафіян.
Після цього був освячений храм, престіл, тетрапод, проскомидійник та відслужена Архиєрейська Свята Літургія. У своїй проповіді Владика звернувся до української молоді, нагадавши їй про те, що в її руках перебуває майбутнє народу; до українських матерів, висловивши просьбу неустанно молитись за своїх дітей, як це робила на протязі 16 років свята Моніка в наміренні за свого сина Августина. На повчальних прикладах Василь Семенюк зобразив розвиток християнства, наголосив на великій і героїчній ролі матері у житті кожної людини та на всеперемагаючій силі жертовної любові, як здатна віддати своє життя заради іншого.
Згадав високопреосвященний Василій також і всю історію будівництва храму. Його розпочав отець Володимир Гринда. Справу продовжив отець Віталій Козак, а завершили отець Іван Гуня з отцем Романом Чубарою.
Як зазначає о. Роман Чубара, до цієї події парафіяни та священики пройшли довгий шлях – від закладення хреста та першого каменю і до святкового освячення храму.
«!У 1996 році було вирито котлован, однак до будівництва приступили у 2002. Труднощів було чимало: постійний брак коштів у непростому сьогоденні, різноманітні складнощі з будівництвом. Однак завдяки жертовній праці кожного, неустанній молитві численних спільнот, які діють на парафії («Матері в молитві», Марійська дружина, спільнота св. Філомени, архибратство Матері Божої Неустанної Помочі, спільнота молоді), щирим пожертвам сотень парафіян, зібраним коштам серед церковної громади, кропіткій і часто безоплатній праці будівельників, столярів, зварювальників, штукатурів, малярів і простих парафіян ми змогли все звершити».
«Церква направду згуртувала людей, що проживають у навколишніх будинках, – додає о. Роман. – За декілька днів до освячення було пророблено титанічну роботу по його підготовці. Зійшлася вся громада, яка зробила здавалося б неможливе – за останні два тижні храм, який ще був у стані будівництва, перетворився у красиву, світлу і чисту церковну споруду».
