“Майстер-клас” від тернопільських студентів: як прожити на стипендію
Студентам тернопільських вишів, у яких середня стипендія 724 грн., прожити місяць (враховуючи дбайливо напаковані тушонками й іншою провізією картаті сумки) цілком реально. Скиглячи про соціальну незахищеність молоді, хлопці та дівчата все ж знаходять ресурси, щоб розважитись у нічному клубі чи кафе. А чи є гроші на розваги у тих, кому не вистачило кількох балів при вступі й вони не отримують стипендії?
Тернополянам, які живуть із батьками, відсутність семисот гривень не створює суттєвих проблем, адже і за дах над головою не треба платити, і шматок хліба завжди знайдеться. А як організовують свій бюджет приїжджі з міст і сіл студенти?
Інна-Уляна Орищук потрапила до Тернополя з міста Суходольська Луганської області. Навчається в Тернопільському інституті соціальних та інформаційних технологій. Додому приїздить лише один-два рази на рік. Інна-Уляна з 16 років жила сама, тож вміє організовувати свій побут без допомоги батьків. «Живу в орендованій квартирі разом із господинею. Деякі продукти купуємо разом. Це доволі зручно, аби лише співмешканець був хорошою людиною. На тиждень мені вистачає «з головою» 300 грн., хоча більшість грошей витрачаю вже в перші дні на продукти. Ближче до вихідних тугіше затягую пасок і намагаюся зекономити».
Хоч луганчанка отримує пенсію як напівсирота, все ж намагається підробити. Найкраще це виходить влітку: у кафе завжди знайдеться вакансія офіціантки. Натомість поєднувати навчання з роботою в дівчини не виходить, хоч вона і влаштовувалась барменом у нічному клубі, весь вільний час забирає навчання та діяльність у громадському секторі.
Залишається вірним гуртожитку рідного національного технічного університету уродженець міста Перемишляни Львівської області Богдан Гіщинський. Він та ще троє хлопців прекрасно вживаються в одній кімнаті. «На другому році навчання спробував орендувати квартиру. Мої витрати збільшились у кілька разів. Після невдалого експерименту повернувся до попереднього помешкання і повністю задоволений». Свої фінанси Богдан намагається організувати так, аби щодня розраховувати на однакову суму. Коли з’являється можливість, підробляє у інтернет-кафе. «Вкладаюсь у 150 грн. на тиждень. Найбільше грошей витрачаю на паління», – зізнається хлопець.
Якщо у моїх попередніх співрозмовників робота шкодила якості навчання, то у цього навпаки. Знайомтесь – залежний від стипендії студент національного економічного університету і працівник рекламного агентства Павло Питель. Навіть працюючи неповний робочий день, хлопець отримує близько 800 грн. зарплати. У той же час старанно навчається та має стипендію. «Багато часу, який міг би використати для роботи, доводиться витрачати на вивчення здебільшого непотрібних предметів, і все заради стипендії. В моєму університеті жорстка система: з кожного предмета повинен набрати 75 балів – це вимагає багатогодинної підготовки щодня. Якби не прохання батьків, я б став незалежним від цієї кабали і заробляв удвічі, а то й втричі більше, ніж виділяє мені держбюджет», – розповідає другокурсник.
Як бачимо, і у невеликому місті для студентів знайдеться підробіток. На неповний робочий день можна влаштуватись у супермаркет (в одній з мереж навіть можна вибрати години, коли працювати найзручніше), продавцем косметики, оператором call-центру, кур’єром, аніматором дитячих свят, нянею чи «вечірнім» (себто з 5 години вечора) офіціантом. Хлопцям, які не обділені фізичною силою та здоров’ям, пропонують влаштуватись підрядниками на будівництві та вантажниками. Зазвичай, у газетах з оголошеннями такі вакансії мають позначку «погодинна оплата праці».
Юлія ШВЕЦЬ, «Вільне життя»