Інформаційний простір Тернопілля

Випадково почутий монолог (оче­видно, спілкувалися давні знайомі).

– Навіщо була мені та Італія? Пра­цював важко, наче раб. Господар, прав­да, сповна і вчасно платив. Два роки не розгинав спину. А все заради сім’ї – дружини і донечки… Щомісяця виси­лав по сімсот, а то й більше «зелених».

Радів, коли отримував листа від дру­жини. Зі скупих слів дізнавався, що все гаразд: квартиру облаштувала, нові меблі придбала, сама зодягнулася, до­нечку доглядає (коли їхав в Італію, до­нечці ще й року не виповнилося)…

Настав час повертатися додому. На крилах прилетів. Два роки не бачив сім’ї.

…У дверях зустріла дружина. Не об­няла, не поцілувала. А відразу кинула холодне:

– Ти знаєш, я вже два роки живу з іншим, з того часу, як ти поїхав. Ти біль­ше не мій… Донечка батьком називає іншого. Вона ж тебе не пам’ятає…

Навіть на поріг не пустила, аби по­бачити донечку… Значить, цих два роки вона мене обманювала…

zolotapektoral.te.ua