Боєць розповів про жахи, пережиті в полоні терористів
Майданівець родом з Дніпропетровська, який останні місяці лікувався і жив у Тернополі, провів півтора місяці у полоні “ДНРівців”. Чоловік вже повернувся до Тернополя і лікується. Адже після полону, де його часто били, погано годували та тримали в поганих умовах, його здоров’я підірвалося.
Олександрові допомагали тернопільські волонтери. Йому відновити документи, які згоріли під час штурмів на Майдані. Чоловік жив трохи у Тернополі, потім у Мар’янівці Тернопільського району, перебивався тимчасовими роботами.
У вересні він вирішив їхати добровольцем в АТО, перед тим домовившись із 25-м батальйоном.
– Мене затримали на першому ж блокпості за пару кілометрів від Донецька, – розповідає чоловік. – Побачивши тернопільську прописку, запитали, куди їду. Я сказав, що до знайомої. Вони почали перевіряти мої речі, а там – камуфляжна форма, берці. Все… Наручники, автомат, пакет на голову… Сказали, – це шпіон.
Потім Олександра допитували, на кого він працює. Жив він у поганих умовах в камерах, спав на підлозі. Разом з ним тримали і простих громадян, які за законами “ДНР” були порушниками. Військовополонені були окремо.
– Били мене сильно, ребра так боліли, що кашлянути чи чхнути не міг, – каже чоловік. – Заставляли багато працювати – копати окопи, мішки носити. Іноді ми працювали від 6.00 ранку до 2.00 ночі.
Разом з Олександром в камері сидів адвокат з Кривого рогу. Його відпустили. А через деякий час цей чоловік витягнув з полону і Олександра.
– Я вже був у розпачі, не знав що робити, – каже співрозмовник. – Питав “ДНРівців”, чи можливо мене обміняти на когось із їхніх полонених, чи може вони за мене викуп, але вони завжди мовчали.
Так Олександр Пронько пробув у полоні з 19 вересня до 6 листопада. А 8 листопада він повернувся до Тернополя. Що робитиме після виписки із обласної університетської лікарні, наразі не знає. Можливо, переїде до Львова чи у інше місто. Адже у Тернополі дуже важко знайти роботу.