Як розпізнати тварину, хвору на сказ?
Сказ — тяжке невиліковне захворювання, яке неминуче закінчується смертю. Хворіють на сказ всі свійські і дикі тварини, від них заражаються люди.
Із організму хворої тварини вірус виділяється разом із слиною. Перебіг сказу в різних тварин має свої особливості. Зовнішній вигляд хворої собаки дуже характерний: нижня щелепа відвисає, з пащі тече слина, очі скошені, хвіст опущений, ковтає повітря, немов ловить мух, злі собаки можуть стати лагідними, боязливими, а ласкаві навпаки: агресивними, злими, неслухняними. У тварин розвивається світлобоязнь, вони ховаються в темні місця і лижуть або гризуть місце укусу. Якщо розвивається параліч м’язів горла, голос стає сиплим. Такі собаки, звичайно, нападають мовчки.
У котів і свиней перебіг хвороби характеризується сильним збудженням. У великої і малої рогатої худоби (корів, кіз тощо) спостерігається переважно паралітична форма хвороби. У коней можуть бути ознаки збудження, хоча й переважає паралітична форма сказу. Хворі на сказ лисиці, на відміну від здорових, не бояться людей і тварин, забігають в населені пункти, кидаються на людей і кусають їх. У пізній стадії захворювання, коли розвивається параліч, лисиці і інші тварини ледве рухаються і їх легко спіймати, навіть дітям.
Потрібно пам’ятати, що в кожному випадку захворювання тварини, остаточний діагноз може встановити тільки ветеринарний лікар, до якого обов’язково слід звернутися. Тому, всі тварини, що покусали людей, не зважаючи на відсутність клінічних проявів хвороби, підлягають нагляду ветеринарного лікаря на протязі 14 днів.
Основним і найбільшим радикальним заходом щодо запобігання захворюваності на сказ є ліквідація серед тварин носіїв і джерел збудника інфекції. Пам’ятайте, що при укусі будь-якої тварини необхідно негайно звертатися за медичною допомогою.
Віктор Вахтарчук
Головний державний санітарний лікар Шумського району
«Новини Шумщини», № 33 (7265) від 13 серпня 2010 року