Коваль зі Збаражчини виготовляє патріотичні буржуйки для бійців
Андрій Бурковський – майстр художнього ковальства. Він, випускник Львівської академії мистецтв, свою творчість активно став розвивати на Тернопільщині. Мабуть, не було фестивалю в цьому краї (і не лише!), де народний умілець не розкладав би багаття й не дивував учасників імпрези куванням прекрасних троянд, сердець, підківок, інших сувенірних металевих виробів.
Узагалі пан Андрій працює тепер художником з ковальства у Вишнівецькому відділенні Національного заповідника «Замки Тернопілля». Реставрує речі, які колись прикрашали палац князів Вишневецьких. Зараз, скажімо, завершує відновлення величезної люстри. Кує також мечі, арбалети, іншу старовинну зброю, яка, безперечно, не функціональна, але має справжній вигляд.
Позаробочий час і вихідну суботу Андрій Бурковський тепер віддає почесній волонтерській справі — виготовленню грубок для українських воїнів, які боронять на Донбасі країну від російських агресорів, терористів і сепаратистів.
Чому ж молот народного умільця з Вишнівця враз утратив дзвінкість у творенні-куванні трояндових пелюсток, підківок на щастя чи сердець, що поєднують закоханих? Здається, відповідь на це запитання з Андрієвих вуст прозвучала з нотками дратівливості та смутку. По-перше, вважає, нині не час роздумувати про патріотизм, лежачи лише на м’якому дивані та перемикаючи телеканали. Кожен як може, так і повинен допомагати захисникам рідної землі. Війна на Донбасі огорнула його серце ще й сумом-печаллю через загибель двох друзів-ковалів із Львівщини та Київщини, з якими знався тривалі десятиріччя, спілкувався, зустрічався на фестивалях, інших заходах. Тож дав собі слово, що, доки не проженуть бійці АТО з українських просторів усю агресивно-терористичну наволоч, доти допомагатиме їм. «У кожного свій фронт, навіть у тилу», — без зайвого пафосу мовить пан Андрій.
Його фронт трудовий, волонтерський. Що саме виготовляти для українських військових, Андрієві Бурковському стало очевидним відразу. Адже холоднеча вимагає протиставити їй тепло. І народний умілець узявся за виготовлення грубок-«буржуйок», завдяки яким і зігрітися вояки можуть, і одяг свій просушити, і навіть їжу підігріти чи приготувати.
За два місяці Андрій Бурковський власноруч змайстрував уже дванадцять «буржуйок», пише Урядовий кур’єр. Як справжній майстер, не міг їх не оздобити. На Андрієвих пічках красується тризуб — символ нашої держави, нашої тривалої борні за незалежність. Грубки народного майстра на східний фронт відправляють волонтери Збаразького штабу народного спротиву, інколи забирають представники добровольчих батальйонів.
Грубки пан Андрій майструє сам, без помічників. Для цього використовує порожні газові балони. Їх, як і арматуру, інші металеві матеріали, електроди, круги для «болгарки» (електроінструмента), дістає і сам, і допомагають з придбанням волонтери та місцеві підприємці. Один з виробничих підрозділів у Збаражі став литво виробляти.
Нині Андрій Бурковський узявся за виготовлення грубки вдосконаленої конструкції. Каже, схемою поділилися колеги з Київщини. Така пічка довше гріє — впродовж кількох годин, на ній військові можуть готувати їжу.