Інформаційний простір Тернопілля

Останні кілька років Тернопіль залишений сам на сам зі зграями диких, злих, голодних собак. I як би цинічно це не звучало, але бездомні собаки нагнали на людей страх та боязнь і тепер є повноправними власниками вулиць, дворів, дитячих майданчиків, скверів та парків.

З цією проблемою ми звернулись до членів громадської організації «Всеукраїнське об’єднання Рідна Земля», можливо, їм вдасться розпочати вирішення даного питання.

Ігор Максимів, юрист громадської організації, говорить про те, що здичавілі собаки за останні 10-15 років стали численними у певних районах Тернополя. А все це відбувається з кількох причин: часто домашні тварини стають бездомними з вини господарів: їх просто викидають на вулицю, і ці собаки поповнюють бродячі зграї. Також наявність їжі у вільному доступі – в кожному районі, як правило, багато смітників і відкритих звалищ, де і харчуються бездомні собаки. До того ж, жалісливі громадяни часто підгодовують бродячих собак, не думаючи про наслідки. Звичайно, свої наслідки має і бездіяльність служб з контролю над чисельністю бродячих тварин. Якщо в СРСР служби з вилову бродячих собак діяли, хоч і не безвідмовно, але все, же діяли, то в нинішній Україні таких служб практично не залишилося.

Міська влада намагається ігнорувати та закривати очі на запити громадян щодо вирішення проблеми з бездомними собаками. Час від часу в місті лунають гучні заяви про відкриття собачого притулку. Та, насправді, ніхто притулок для бездомних собак не відкриє, а виділені кошти зникатимуть. Глухий кут і безліч невирішених проблем.

Тим часом громадяни починають об’єднуватися в неформальні угрупованні і труять собак. Люди з жахіттям спостерігали за стражданнями тварин. Хтось скаже, що цим займаються нелюди та «збоченці», але вони називають себе – «догхантерами» (мисливці на собак). На різних форумах, в групах вони дають один одному поради. Наприклад, є сайти, на яких можна знайти докладну інформацію, як нищити собак. Учасники цієї групи навіть мають свій маніфест. Найулюбленіший спосіб знищення – це отруєння.

На противагу їм виступають спільноти захисників тварин. Вони ставляться до собак, як до дітей. Називають їх «дівчинка» та «хлопчик», і завжди знайдуть причину провини людини у тому, що собака напала на неї. Вони розуміють, що проблема існує. І як вихід наводять приклад європейських країн, де собак відправляють до притулків і проводять стерилізацію. Саме контроль за народжуваністю зможе вирішити проблему розмноження бездомних собак. Крім того, за кордоном дуже високі штрафи, якщо ви не можете наглядати за собакою, не контролюєте народжуваність і викидаєте собаку на вулицю. Пропозиція конструктивна, але слід нагадати, що ми живемо не в Німеччині чи Франції, а в Україні. Потрібно спуститися на землю і зрозуміти, що у нас немає ні дієвого собачого притулку, ні нормального центру за контролем розмноження тварин.

Якщо раніше, коли собак було в місті не так багато, захисники тварин користувалися підтримкою та допомогою, то зараз ситуація змінилися. Більшість  негативно відноситься до «захисників», стверджуючи, що тi більше говорять, ніж роблять. Головною проблемою вважається відсутність фінансування.

Час іде, а віз проблем у Тернополі і далі стоїть на тому ж місці. Як і коли вирішиться ця проблема, невідомо. Собаки тим часом продовжують захоплювати вигідні для себе місця, люди намагаються обминати їх, а влада лише розводить руками і обіцяє вирішити проблему бездомних собак. Але всі добре знають, що обіцянки обіцянками, а справу потрібно вирішувати і негайно. Негайно – значить зараз, а не через рік чи десять років.