Інформаційний простір Тернопілля

Волонтери районного штабу національного спротиву підсумували роботу за шість місяців діяльності. Станом на кінець грудня зібрано 864 тисячі 40 гривень, 950 доларів, 5 тисяч 445 євро та 350 фунтів стерлінгів.

За словами Володимира Голоднюка, цю суму коштів можна сміливо множити на два, а то й на три, оскільки, окрім грошей, люди допомагали продуктами, медикаментами, засобами гігієни, одягом, амуніцією та іншими речами, необхідними для бійців на передовій.

Величезна кількість цієї гуманітарної допомоги надходила від наших земляків з-за кордону – зі США, Англії, Голландії, Італії, Іспанії. Передаючи посилки, наша діаспора не зазначала їх вартості, а на це, зрозуміло, витрачено немалі кошти.

Загалом у штабі одягнули 160 бійців зі Збаража та Збаражчини. Крім цього, волонтери відгукувалися на прохання про допомогу від військових підрозділів, де наші земляки не служать. Допомагали, зокрема, одягом бійцям 93-ї бригади, оскільки через обстріл позиції та виникнення пожежі особисті речі військовослужбовців повністю згоріли, а 26-ій бригаді – взуттям.

Під час поїздки на Схід передавали необхідні речі для 128-ї десантно-штурмової бригади, четвертого батальйону 24-ї бригади, добровольчого батальйону «Айдар». – Нас не цікавлять прізвища людей і те, звідки вони, – каже Володимир Васильович, – військові чи волонтери просили допомогти, і у 99% випадках звернень ми допомагали, звісно, так щоб через це не були обділені збаразькі бійці. Ми координуємо свою роботу із волонтерами обласного штабу «Самооборона Тернопіль». Чимось вони допомагають нам, підказують, а чимось ми їм. І так має бути між усіма волонтерськими організаціями. Бо мета в нас одна – підтримати українських воїнів.

Керівництво держави прийняло рішення про проведення нової хвилі мобілізації, а відтак з січня роботи у штабі значно побільшає. – Штаб працюватиме до закінчення бойових дій на Сході країни, – каже Володимир Голоднюк. – Коли ми починали роботу, то не думали, що АТО затягнеться на місяці і стане фактично неоголошеною війною, якій кінця наразі не видно. Тому зараз, набравшись певного досвіду, ми більш професійно хочемо надавати допомогу.

По-перше, щоб не було плутанини, зареєструємо громадську організацію «Штаб національного спротиву», відкриємо єдиний рахунок, на який можна буде переказувати кошти для підтримки військових-земляків. Плануємо купити мікроавтобус, щоб наші волонтери самі могли возити допомогу на передову. Коли війна завершиться, передамо цей транспортний засіб чи на дитячий будинок, чи для потреб армії. Мріємо зібрати кошти на тепловізор, приціл нічного бачення, які вкрай потрібні нашим хлопцям.

Почали ремонтувати два автомобілі – ГАЗ-66 та УАЗ. Цим займаються майстри під керівництвом збаражанина Сергія Романюка. Варто зауважити, що якщо в штабі постійно працюють 8 волонтерів, то навколо них набагато більше людей, які у той чи інший спосіб долучаються до забезпечення військових – хтось ремонтує транспорт, хтось робить буржуйки, хтось шукає необхідні речі в Інтернеті, хтось займається їх доставкою. Думаю, сил і робочих рук нам вистачить, щоб і надалі бути надійним тилом для наших бійців до їх цілковитої перемоги над ворогом.

Переконаний, допомагати бійцям – обов’язок кожного. Допомога може бути різною. Якщо ти військовий – іди на фронт, якщо не можеш воювати – допомагай коштами, допомагай збирати ці кошти і купувати усе, що потрібно на передовій, якщо не виходить робити ні те, ні інше – молися, щоб кровопролиття припинилося, щоб в Україні був мир, щоб захисники Вітчизни повернулися живими. Бути байдужим не можна.

Народне слово