Усе місто лежало в руїнах і згарищах: як Тернопіль звільняли від німецької армії
15 квітня минає 71 рік із часу звільнення м. Тернополя від фашистських загарбників.
Весна була ранньою. Довкола — жахливе бездоріжжя.
Навіть могутні танки, самохідні артилерійські установки були безсилими, буксували. Виручали коні, яких пощастило відбити у ворога. Артилерію переобладнали на кінну тягу. Офіцери осідлали стройових коней. Ось так і йшли вперед.
На другий день наступу, 5 березня, танкісти раптовим штурмом оволоділи м. Збаражем. Саме тут червоноармійці вперше зазнали шаленого опору підрозділів «фольксштурму» та «кіндеркоманд».
Долаючи жахливе весняне бездоріжжя, війська 15-го стрілецького корпусу, у взаємодії з танкістами, уже 9 березня атакували тернопільський гарнізон гітлерівців. Спалахнули жорстокі бої на півночі та північному сході міста. Але тоді розвинути бойовий успіх не поталанило. Чому? Сил було замало, а ворог люто контратакував. Та й допустили ряд тактичних помилок із вини командирів. Тим часом німці зуміли швидко зосередити в м. Тернополі великі сили та багато зброї. Незабаром до них приєдналися ще два штрафні батальйони, особливий охоронний батальйон, артдивізіон, спеціальні підрозділи танкової дивізії.
Затяжні цілодобові бої розпочалися в районі цегельного заводу. Уявіть собі гребінь пагорбів, на яких засіли фашисти. А перед ними — широка, з усіх боків відкрита долина. От по ній і змусили наступати радянських солдатів, щоб прорватися в місто. Сотнями гинули вони під кулеметним вогнем.
24 березня червона армія завершила оточення кількатисячного тернопільського гарнізону гітлерівців. Але вже на другий день фашисти з боку с. Озерної Зборівського району кинулися в контратаку, намагаючись будь-якою ціною прорватися в м. Тернопіль, щоб визволити оточений гарнізон. Не вийшло!
31 березня, о 15 годині, три стрілецькі дивізії при підтримці танкістів пішли у вирішальний наступ на німців. Бій був неймовірно тяжким. І все ж було прорвано зовнішній оборонний рубіж гітлерівців. До вечора зав’язався бій на північно-східній околиці міста.
Наступного дня почався остаточний штурм м. Тернополя. По всій лінії фронту, яка проходила через місто, відстань між червоноармійцями та німцями ніде не перевищувала п’ятдесяти метрів. А бувало, що вона вимірювалася товщиною цегляної стіни або перекриттями між поверхами.
В умовах нещадних вуличних боїв військовими підрозділами стали не батальйони й навіть не роти, а штурмові групи. У кожній було по 15—20 бійців. Групу посилювали кількома гарматами. Їхні розрахунки прямою наводкою били по ворожих кулеметних гніздах, вікнах, відкриваючи шлях штурмуючим. Запеклі вуличні бої тривали майже півмісяця.
12 квітня. Після могутньої артилерійської підготовки й бомбоштурмового удару почався та успішно завершився штурм центральної частини міста. Ще два дні вуличних боїв — і фашистів було знищено. Правда, не всіх. 2400 з них здалися в полон… Усе місто лежало в руїнах і згарищах. Їдкий дим кружляв вулицями.
15 квітня 1944 року м. Тернопіль було звільнено від німецьких військ.
І. Якушкін