Політичні портрети: Юлія Тимошенко
Вирішив, що в міру натхнення буду публікувати серію коротких розповідей про всіх політичних гравців сьогоднішнього часу. Почну з Тимошенко.
Колись, кілька років тому, відомий український філософ Дмитро Видрін позначив основну, на його погляд, проблему Юлії Тимошенко. Він сказав, що їй треба постарішати. У його розумінні це передбачало те, що їй треба стати мудрішою, більш виваженою і компромісною. Чесно кажучи, на той момент я з ним погодився. Мені здавалося, що це саме те, що потрібно для того, щоб перейти їй на інший, більш якісний політичний рівень.
Після цього був суд. Усі пам’ятають цей суд, коли півкраїни вважало, що їй необхідно встати перед негідником Кірєєвим, який утім вважався суддею, а півкраїни вважало, що вставати перед українським судом в його нинішньому стані не варто. У мене також були на той момент змішані почуття. Вона не встала. І отримала 7 років. Я думав – усе: це ж яку величезну силу треба мати, щоб ось так взяти, плюнути на все своє життя і не скоритися, не втекти, не встати на суді? А потім сісти. Надовго і без жодних подальших перспектив. Стільки бруду, знущань і принижень, напевно, не витримав би жоден публічний політик. І я знову думав про те, що це все. Вийде, поїде, і всі про неї поступово забудуть. Не поїхала…
Потім, перед президентськими виборами, я її бачив в аеропорту, коли вона вночі прилетіла до Харкова. Маленьку, шкутильгаючу, з низьким рейтингом, абсолютно без шансів перемогти на президентських виборах. І вкотре я подумав, що цей очікуваний програш її доб’є. Програє і вже точно не підніметься.
Але вона все зрозуміла… Замість впасти, вона почала реформуванням партії, такої, якої ще не було в Україні, якої бракує суспільству, яке європеїзується.
Останні ефіри з нею я дивився дуже уважно і зрозумів, що неправий був Видрін. Не потрібно їй старіти. Її просто не можна уявити мудрою, виваженою і компромісною. Інакше – вона втратить себе. Вона Гурченко в політиці. Вона завжди дівчинка. Вічно молода, зухвала і відчайдушна. І іншою її уявити просто неможливо.Вона мобілізувалася. Вона прийшла в себе.
Я не знаю, чи стане вона президентом або хоча б прем’єром. Але я знаю одне. Вона стане тією «щукою», яка не дасть жодному президенту в Україні спати спокійно. І знаю те, що компроміс із нею неможливий в принципі. Як би хто не старався. Така вона людина й іншою вже не буде.
Вона знову у великій політиці. А цих кількох років ув’язнення сьогодні вже й не видно. Їх не було. І знову з усіх екранів звучить її дзвінкий голос, як у відмінниці – першокласниці.
Юрій ЧЕВОРДОВ