Мирослав Домбрович неочікувано для себе поповнив лави мобілізованих військових. Нещодавно медику прийшла повістка. Чоловік звернувся у військкомат. Звідти направили на медкомісію. Далі – направлення, збори і далека дорога.
– Відверто кажучи, думав, що після обстеження мені скажуть, що я придатний до служби, і у випадку необхідності мене мобілізують. Так було з багатьма нашими медиками, – зізнається чоловік. – Але після комісії мені одразу дали направлення на проходження навчання у центрі підготовки військовозобов’язаних у Житомирській області.
Така звістка як для самого тернополянина, так і для його родини була цілковитою несподіванкою. На збори у чоловіка було всього два дні.
– У повістці зазначено перелік необхідних речей, які слід взяти з собою на проходження служби. Та, крім того, я розпитав колег і дещо взяв з їхніх рекомендацій. Перш за все це документи, пайок, засоби особистої гігієни, одяг тощо, – каже “Номер один” мобілізований. – Не знаю, чи знадобиться, але думаю, не завадить.
За спеціальністю Мирослав Домбрович – хірург-онколог. Під час навчання в університеті проходив підготовку на військовій кафедрі. Після завершення навчання отримав направлення на роботу в лікарню швидкої допомоги у Дніпропетровській області.
– Нам привозили пацієнтів, які потребували негайної допомоги, – розповідає Мирослав Домбрович. – Необхідно було миттєво реагувати та швидко приймати рішення.
У лікарні швидкої допомоги медик пропрацював п’ять років, потім повернувся у Тернопіль і дещо змінив профіль, зайнявшись онкологією. Загалом за плечима пана Домбровича 28 років досвіду роботи в галузі хірургії.
– У загальних рисах я усвідомлюю, з чим доведеться стикнутися, тому що перших п’ять років працював хірургом з надання невідкладної хірургічної допомоги. Потім – у галузі онкохірургії. Хоча онкологія має свою специфіку, принципи роботи залишаються однаковими, – каже тернополянин.
У свій час Мирослав Домбрович проходив службу на військовій кафедрі. Тоді це було загальноприйнятою нормою.
– Медики проходили спеціальну підготовку, вивчали різні тематичні предмети: військову токсикологію, загальну військову підготовку, організацію та тактику медичної служби. Потім, після п’ятого курсу, студенти-чоловіки відбували на табірні збори, а після того здавали комплексний державний екзамен з військової підготовки, – розповідає тернопільський медик.
За словами пана Мирослава, повістка прийшла вже не одному співробітнику медуніверситету. Наприклад, доцент кафедри травматології поїхав на навчання ще у лютому. Після проходження підготовки подався на Схід. Хірурги, травматологи, офтальмологи – у медиках саме цих спеціальностей є найбільша потреба в зоні АТО.
Чоловік зізнається, що їде на навчання з тривожним настроєм. Каже, лякає невідомість.
– Довелося вирватись зі звичного середовища, де все відомо, де знаю, що і як потрібно робити. А там хтозна як складеться, – каже пан Мирослав.
Чоловік зізнається, коли прийшла повістка, одразу морально почав готуватися до найгіршого і навіть не розглядав можливості відтермінування служби. Каже, можливо, на Сході його допомоги потребують більше, ніж тут.
Скільки триватиме навчання у центрі підготовки і чи доведеться їхати тернополянину в «гарячі» точки, наразі не відомо. Ситуація змінюється з кожним днем, тому прогнозувати у військкоматі не беруться.