– То була субота, а в понеділок вранці ми вже були у госпіталі, – розповідає сестра Анатолія Наталя. – Якби не хлопці, які надали Толикові допомогу, і не його сильний організм, життя врятувати не вдалося б.
У Толика був сильний больовий шок, під час операції у нього кілька разів зупинялося серце…
Вже майже два місяці Наталя постійно біля Анатолія. Спочатку він був зовсім безпорадний – руки неробочі, а в нозі була пластина. Нині вже трохи легше, бо Анатолій лівою рукою може сам голитися і їсти. В Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В. Філатова йому також вставили очний протез. На лівій руці в шпиталі зробили пересадку шкіри, а тепер чекають поки зростуться сухожилля, щоб відправити Анатолія на кілька тижнів на реабілітацію до профспілкового санаторію «Хмільник», що у Вінницькій області.
– Поки Толик буде у санаторії, я поїду додому, – каже Наталя. – А потім він знову повернеться на лікування до Одеси. Наразі ми даємо собі раду, трохи ліками забезпечують у госпіталі, а трохи – купуємо за пожертви добрих людей, багато допомагають волонтери.
Попереду у Толика ще протезування кисті правої руки, а для цього також потрібні великі кошти. В Одесі роблять біонічні протези рук, які досконало відтворюють функції справжньої руки з 14-ма можливими положеннями, але вони безкоштовні лише для учасників бойових дій і для інвалідів війни, а оскільки Толик перебував на строковій службі, то потрібно заплатити 700 тисяч гривень.
Ми робимо все можливе, щоб отримати хоч якусь допомогу від держави, але бачу, що чим далі, тим гірше. Толик ще вірить у якусь справедливість, а я, якщо чесно, вже цілковито розчарувалася…
А ще коли мені показали матеріали справи, – то й поготів. Проти Толика порушили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 414 ККУ – порушення правил поводження зі зброєю, речовинами і предметами, що складають підвищену небезпеку для оточення. Ця стаття передбачає до трьох років позбавлення волі. Звичайно, наш державний захисник і волонтери заспокоюють, що, мовляв, все буде добре, але чи справді так буде?! Мало того, що Толик залишився без руки й ока, то його ще й звинувачують. Ось як наша армія «дбає» про своїх бійців…