– Таня, розкажіть нам, як ви потрапили в сім’ю “Кварталу” – був кастинг чи Олена Кравець, наставниця команди “V.I.P. Тернопіль” в “Лізі сміху” особисто затвердила вашу кандидатуру без жодного відбору?
– Не знаю навіть, чи був кастинг бо Олена Кравець відразу порекомендувала мою кандидатуру, щоб я могла підмінити її під час виступу “Кварталу” в Греції. Але коли мені подзвонили з такою пропозицією, першою реакцією був шок. У мене відняло дар мови! Адже те, що робить “Квартал”, надихнуло мене стати гумористкою свого часу. Я виросла на гуморі цієї команди і рівнялась на них з раннього віку. Погодилася без роздумів, навіть деталей не уточнивши – це ж треба бути такою везучою, щоб саме мені випав такий шанс!
– Ви сказали тільки про “підміну” на виступі в Греції. Ми вважали, ви заміните Олену на весь час, поки вона буде в декреті?
– Поки я працюю з “Кварталом” поконцертно – виступала на Криті, в Києві, поїду з хлопцями в тур. Не будемо поки загадувати далеко наперед.
– Які обов’язки лягли на плечі нової “Олени” Кварталу?
– Я виконую всі жіночі ролі в сімейних мініатюрах і Юлію Тимошенко. До речі, ми з Оленою по-різному пародіюємо ЮВТ. У кожного пародиста, хто показує на сцені Юлію Тимошенко існує своя подача. Моя Юля більш офіційна, можливо, менш кокетлива. До речі, Олена мене дуже підтримала: “Ні про що не переживай! І нехай хлопчики тебе не ображають!”
– Напевно, враження від першої репетиції з “кварталівцями” зашкалюють?
– Вони настільки прості! Це відкриття №1 для мене. І дуже безпосередні. Так що відчути себе “чужинцем” у колективі – просто неможливо!
Максі-стресовий день першої репетиції запам’ятаю назавжди (сміється). Мені вручили талмуд з роздрукованими сценаріями, які я нервово перегортала, розшукуючи свої репліки: “Ну де ж мої слова ?!” Ніде правди діти, було страшнувато – я не знала, що грати, в той час як інші актори “Кварталу” майстерно володіли текстом.
“Я ж не встигаю за вами! Можна повільніше?” – Дивилася на хлопців поглядом. Вони роблять все неймовірно швидко і емоційно, процес їх заковтує з головою, і мені потрібно було дуже швидко підлаштовуватися під цей шалений ритм. Я була під таким неймовірним враженням від їх професіоналізму, навіть забувала слова!
“Все нормально, розуміємо! Це хвилювання, ти скоро забудеш про нього” – заспокоював мене Володимир. І знаєте, це подіяло, – вже на третій репетиції я відчула себе вільно.
– Володимир Зеленський напевно, давав вам поради як новенькій! Чи легко догодити художньому керівнику “Кварталу”?
– Володимир став моїм наставником. Він дуже розумний і настільки розташовує до себе, що робота, немов сама собою робиться після бесіди з ним. Пояснює все дохідливо, чітко і спокійно. Якихось конкретних вимог не було, тільки невеликі зауваження в процесі репетицій. Було приємно, що мені довіряють і не “переробляють”.
– Ваше бойове хрещення відбулося на зйомках “Вечірнього кварталу” на Криті. Як оцінив дебютний виступ ваш внутрішній критик?
– Знаєте, на цьому концерті я відчула себе не “дівчинкою на підміні”, а повноцінним членом команди. Я ніколи себе не хвалю, мені складно об’єктивно оцінити свій виступ. На сцені я працюю в першу чергу для глядача. Щоб мені хотілося вдосконалити так це володіння російською мовою. Хотілося б не переводити в розумі фрази з однієї мови на іншу і говорити по-російськи впевнено на сцені, адже в житті я розмовляю українською мовою. У самому ж концерті “Вечірнього Кварталу” всі мої репліки виключно українською мовою. Заодно і хлопцям допомагаю український підтягувати. Вони від мене вже нахапалися западенских слівець і навіть взяли в ужиток слово “писок”, яке їх спершу дуже смішило.
– На глядацьку критику поки не нарвалися?
– Перед виступ на Криті дуже хвилювалася – у Олени море фанатів (я до речі, одна з них!), Переживала, як сприймуть мій виступ. Але коли я вийшла до залу в образі Леді Ю. зал дружно зааплодував, і всі мої хвилювання, як рукою зняло. Відверто негативних відгуків поки не отримувала. Друзі ж підбадьорюють мене. Так я і сама розумію: для мене це новий рівень, адже Квартал – головна машина гумору нашої країни!
– Чарку коньяку перед виходом на сцену можете разом з хлопцями хильнути – для хоробрості?
– О ні! У мене б заплітався язик! (Сміється) Я не вживаю спиртне.
– Ви живете в Тернополі, але більшість робочих проектів пов’язано зі столицею. Думки про переїзд ще не мучать?
– Тернопіль дуже затишний, не хотілося б з ним розлучатися. Але не виключаю, що колись переїду в столицю. Поки мені знімають тут квартиру і мене це цілком влаштовує!