На Тернопільщині пройшов патріотичний вишкіл для молоді. Фото
Триденний військово-патріотичний вишкіл учнівської молоді Зборівщини в урочищі Лози біля села Бліх з перших же годин показав, що то не просто якийсь собі канікулярний відпочинок. Це гарт. Гарт для тіла і душі.
Школярі, хоч і були попереджені про умови таборування, все таки не сподівалися таких навантажень, ще й у твердих рамках дисципліни. Отож й починалося все під супровід фраз «а мене вдома не заставляють такого робити», «не хочу», «не вмію»… Але, тут, як то кажуть, не вмієш – навчать, не хочеш – змусять…
Коли наступного дня ми приїхали «в розвідку», життя у таборі вирувало. З одного боку мальовничої галявини учні вправлялися в умінні ухилятися від ударів палицею, з іншого – вчилися стріляти з арбалета, ще далі – користуватися вогнепальною зброєю. Учасникам вишколу давали під наглядом постріляти з: помпової рушниці, пістолета, лука, автомата. Теоретична частина не поступалася за цікавістю. Чи відомо вам, хто на березі Ла-Маншу поставив пам’ятник Сірку, чи був у Сагайдачного підводний човен? Ці та інші цікаві питання були поставлені з тим, щоб до наступного дня вихованці самостійно знайшли відповідь. А це вже дуже хитрий прийом, адже відомості, віднайдені самотужки, запам’ятовуються найміцніше. І взагалі, все навчання відбувалося у доброзичливо-приятельському дусі: «Ану, хто зможе втримати зброю? Якщо важко, підстрахуємо!»…
Доки одна з груп збирала на узбіччі трави, ми встигли поспілкуватися із засновником вишколу «Захисти свій дім» Миколою Більчуком («Котигорошком»), який очолює групу тренувальників-виховників. Він принагідно показав богородичне зілля, яке має значний вміст вітаміну «С», що дуже важливо для польових умов. Розповів, що в основному тренінги проводяться для тих, хто йде на війну, але і на прохання взяти участь у військово-патріотичних вишколах він не відмовляється. І найбільш плідною у цьому плані є співпраця із головою Зборівської райдержадміністрації Ігорем Яворським. До речі, він уже був у таборі на час нашого приїзду з першим заступником голови РДА Михайлом Бігусом. А ще попіклуватися за учнів прибув директор Залозецької спеціалізованої одинадцятирічки Ярослав Нечай. Кухарі саме цієї школи готували для табору смачну їжу. Багато турбот впало на плечі завідувача райметодкабінету Ігоря Колоса. Також про безпеку близько півсотні школярів дбали представники поліції. А фельдшер з Мильного Марія Чорній при нас професійно швидко витягла із руки хлопчини кліща і обробила ранку…
Цікаво було поспілкуватися з дівчатами. Їх приїхало сюди дванадцять, і всі вони навіть і думки не мали втікати від труднощів. Це при тому, що дошкульні комарі вночі мають особливий смак до ніжної шкіри. Отож десь до півночі дошкуляли комахи, для яких палатка – не перешкода, а щойно почало світати, почалися тренування. Тим, кому все таки вдалося задрімати, «доброзичливі» друзі намастили щоки пастою. А хто щось має проти дитячих пустощів?! Саме вони додають радості, допомагають запам’ятати події на все життя.
Що цікаво, діти займалися своїми справами, реально не зважаючи ні на фотокамеру, ні навіть на зйомку телевізійників, які також приїхали подивитися на вишкіл і людям показати. Ініціативу голови РДА Ігоря Яворського підхоплюють інші очільники районів. Ось і цього разу в гості завітав голова Козівської РДА Василь Вітровий.
Під час усіх оцих занять то тут, то там лунало «граната!», школярі падали на землю – ногами в бік імітованого вибуху, закриваючи голови руками. Робилося це вже зовсім вправно – «на автоматі». Що цікаво, труднощі гарту не злякали молодь. Гідно витримала їх переважна більшість.
І починаючи з пішої ходи від пам`ятника Володимиру Якубовському у Залізцях до місця таборування та закінчуючи урочистою процедурою закриття вишколу, усі заходи організовували і контролювали комендант вишколу Василь Мудло – помічник народного депутата України Тараса Юрика та бунчужний табору Василь Николишин – депутат районної ради.
Найактивніші учасники кожного з етапів цього вишколу отримали палатки, каримати, компаси. І по одному з цих призів залишено для тих, хто напише найцікавіші відгуки про це триденне навчання у казково гарних володіннях Мшанецького лісництва. До речі, господар його, лісничий Андрій Бородюх, також був присутній тут.
Значення таких тренувань в наш час важко переоцінити. Але дай, Боже, аби ці навики ніколи практично не знадобилися нашим дітям!
Оксана СЕМЕНИНА.
