На Тернопільщині неугодного депутата намагаються відправити в АТО
Депутату Почаївської міської ради незважаючи на стан здоров’я вже двічі приносили повістки.
Про Тараса говорять, як про Волонтера з великої букви. З перших днів в АТО він пробув більше, ніж дома. Здоров’я, не зважаючи на юний вік, вже бажає кращого, бо й харчування в сухом’ятку дало про себе знати.
За таким режимом, як він жив, встиг заробити гастрит і цілий букет болячок. Поїздки в зону бойових дій були різними: від доставки провізії – до перевезенням мирного населення, визволення полонених.
Тараса поважають і знають не лише в Почаєві а й у всьому Кременецькому районі. Веде активну підтримку бійців, ветеранів, продовжує займатись волонтерством. Оскільки є розумною і порядною людиною, тому пішов депутатом в м. Почаїв. Першу повістку Тарас Паляниця отримав в дуже «цікавий» спосіб: весною цього року прислали відношення на міську раду, типу ваш депутат ухиляється від служби. Мужик, який був в АТО більше часу, ніж вони усі разом взяті, пішов до військкомату, отримав повістку, пройшов медкомісію.
Але за станом здоров’я йому дали відстрочку, бо на той час гастрит вже добряче давав про себе знати. Тут само собою виникає питання щодо самого вручення тих повісток. І проглядаються нюанси, які важко назвати випадковими. Перша повістка була врученна одразу після того, як Тарас Паляниця разом з небайдужими депутатами та активістами написали звернення до міського голови про скасування рішення сесії. Саме тоді проголосували за виділення землі п. Мартуновському, який є однокласником голови РДА.
Йому дозволили приватизувати землю – 1 соту – в центрі Почаєва, у дворі міської ради. Уявіть лише її реальну вартість, якщо стартова ціна однієї сотки в Почаєві – 1 тисяча доларів, і це якщо змовчати про центр міста. Друга повістка була вручена після того, як до Тараса почали дзвонити люди і працівники Почаївської лікарні з проханням про допомогу. Бо виникла проблема – захотіли закрити Почаївську лікарню. Голова, видно, зрозумів, що на сесії рішення таке краще не приймати. Бо люди повстали раніше, ніж вони надумали зробили з Тараса “брехуна, який все видумав”.
Наступного дня повістка в Тараса Паляниці була у руках. Коли людина чесно робить хороші справи – на благо свого міста і приносить користь городянам, то вона, на думку так званих опонентів, одразу має вирушати до армії. Їм не вигідно, коли Тарас «воює», бо хоче забрати півгектара землі в колишнього голови кременецької ради Михальчука, записані на його маму. І повернути у власність Почаївської міської ради, аби потім роздати учасникам АТО. Погрози йому так і сипляться…
Знаючи Тараса, і те, через що йому разом з Аллою Борисенко (Чонгар) довелось пройти, – можна зробити висновок, що їх нічим не залякаєш. Ветерани АТО надають підтримку Тарасу, бо таких, як він, – наразі бракує тут, на місцях. Це людина, яка вирішує багато важливих питань і проблем, що з’явились саме завдяки нашій ненажерливій владі. До речі, подібним чином хотіли спекатись і Івана Селедця.