В селі на Тернопільщині створили казкове царство льодових фігур. Фото

Село Голгоча з давніх давен славиться співучо- працьовитими людьми, які своїми талантами звеселяють усіх, хто прагне оживитися піснею, словом поетичним, сценічним дійством чи якоюсь новітньою весело-захоплюючою традицією. Голгочанці завжди гостині, привітні і вміють дарувати одне одному і всім добрим людям душевне задоволення. У нашому селі збереглися прадавні традиції, які дорогоцінним скарбом передаються з покоління в покоління і дуже гармонійно переплітаються з сучасними, що збагачують почуттями радості, краси, натхнення. Голгоча – це оазис того світла, яке випромінюється добрими, корисними, мистецькими справами навіть за межами району.

Такі хороші слова про село Голгоча Підгаєцького району, на своїй сторінці у Фейсбуці написала Оксана Максимишин.

І коли Новорічно-Різдвяний час святковими днями, піднесеним настроєм, дзвінкими колядками збігає до Богоявлення, яке в народ ще називають Водохрестям та Йорданом. То православна громада с.Голгоча дружно виходить на річку Коропець і з товстої криги, різними механічними й ручними інструментами, вирізають оригінальні статуї ангелів, криницю, арку, хрест, стаєнку з фігурами Богородиці, Йосифа та маленького Ісусика й звозять цю льодову красу на подвір’я церкви Архистратига Михаїла та встановлюють ці витвори холодного мистецтва так вміло і майстерно, що у мерехтінні ялинкових гірлянд, вони творять таку диво-красу, від якої очей не відвести. Адже барвисті вогники виблискують грайливо на відшліфованих льодових фігурах і надихають до пісень, до гарного настрою, до молитви подяки за ласку Всевишньому, що допомагає звичайним людям творить ось таку чарівну для очей, милу для серця, захоплюючу для думок льодово-манливу панораму.
Спочатку, коли ще тільки таке мистецько-льодова краса входила у традицію голгочанців, дивуванню не було меж, бо, хто не йшов чи не їхав повз річку Коропець, то зупинявся, щоб подивитися, на незвичну для селянських рук, працю та запитати що з цього має вийти? Але люди, які, під проводом отця Михайла та майстрів на всі руки. Трудилися на крижаному полі, вірили, що їхня наполегливо-натхненна праця зачарує не лише односельців, а й всіх, хто її побачить й душею відчує. Так і сталося, бо преса й телебачення, які не могли обминути своєю увагою таку новаційну традицію, скликали до Голгіч людей, майже, з усієї Тернопільщини. А щедрувальники, які у другий святвечір ходять від хати до хати, вже традиційно, сходяться тут з усіх вулиць і щедрують та колядують так, що радісними голосами сягають зоряних небес, – пише пані Оксана.

І цей рік не став винятком, бо січень втішив тріскучим морозом та вивів на річку Коропець вже, з набитою рукою, майстрів льодової справи Козлика Василя Ярославовича, Яремко Василя Йосиповича, Щур Ігоря Богдановича, Купратого Івана Івановича й інших завзятих творців холодних фігур і навіть голову місцевої сільради Мороза Василя Васильовича які під орудою отця Михайла, регента- Ковалика Григорія Григоровича , касира -Ящика Григорія Івановича, здивували казкою царства льоду у мерехтіні ялинкових вогнів , що переливаються відблисками свічок і людських очей. Адже тут, на світанку Богоявленського святкування, після урочистої літургії, відбулося водосвяття, на яке парафіяни вийшли з процесією та з щирою молитвою на устах і серцях, бо кожного переповняли почуття благодаті й любові до Господа.

Радість у такі дні, дзвінкими колядами й урочистим «Христос Хрещається!» «Славімо Його!» Вихлюпується з грудей, навіть, крізь усвідомлення, грізно-жорстоких подій на Сході нашої держави, бо віримо у ласку Небес над нашим краєм.

А зима поспиряла нашій новітній традиції та людям, які бажають майстерною працею, додати святкового настрою всім, хто вміє, втішатися тим, що дарує дивовижне піднесення й натхнення думкам і почуттям. І хоч ця диво -краса скороминуща, бо від яскравих сонячних промінців стече струмочками, та залишиться вона в нашій пам’яті, на фотографіях й відео записах, які сприяють розповсюдженю цієї зимово-крижаної казки через ефір.
Мені здається, що кожен, хто поглядом, серцем й душею торкнеться цих льодових, але теплих, від працьовитих й вмілих людських рук, фігур, в думках. Подякує людям одержимим бажанням творити красу навіть з крижаної парцеляни.

– Нехай Всевишній воздасть сторицею усім, хто прилучився до цієї казки льодово-чарівних витворів, – зазначила Оксана Максимишин.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *