Інформаційний простір Тернопілля

З Яниних вікон видно Манхеттен…

Вона не живе у цьому елітному районі, а важко працює, щоб наймати квартиру у периферійній частині Нью-Йорка. Та їй ніколи не хотілося повернутися в Україну – країну олігархів, корупції та втрачених можливостей…

Ця історія – не зовсім класична, але вона також продовжує тенденцію: українці, особливо молодь, зневірившись у своїй державі, вирушають у пошуках щастя за кордон. Як показують дослідження, 80% молодого населення готові за першої можливості покинути Україну.

За різними оцінками за межами України проживає 5-10 млн. українців. У світі кількість мігрантів – 214 млн. осіб.

В історії України була не одна хвиля масової міграції.

З 1861 року по 1914 рік через безземелля і безробіття Україну покинули тисячі українців, поселившись переважно в Канаді.

У 1920-1930 роках через важкі економічні умови багато хто переселився у США, Канаду, Південну Америку. Перші дві країни вітали українців і в кінці 1940-1950-х.

Наступна хвиля міграції була обумовлена в тому числі і скрутним становищем громадян після розпаду СРСР.

Свої серед чужих

Вихідці з України є в усіх куточках світу. Зареєстровані українці є навіть у Танзанії.

Під час вибору країни населення керується різними факторами: враженнями від країни, перспективами працевлаштування, історичними зв’язками з державою, наявністю друзів, родичів і знайомих.

Озвучити єдину об’єктивну цифру, скільки українців живе у тій чи іншій країні, не наважується жоден експерт, адже реальні цифри відрізняються від офіційних даних. До того ж показники змінюються з неймовірною швидкістю.

Як повідомляють у громадській організації «Четверта хвиля», за офіційними даними найбільше українських трудових мігрантів проживає у Європі – 53,26% від загальної кількості. У Росії – півмільйона, у Польщі – 168 тис, в Італії – 150 тис.

В організації «Європа без кордонів» кажуть, що у Росії перебуває більше 2 млн. українських заробітчан, у Польщі – 450 тис, в Іспанії – 200 тис, в Португалії – 75 тис.

 

 

Цифри – різні, та беззаперечним є те, що навіть глобальна економічна криза не спричинила скорочення обсягів міграції чи зворотної міграції.

Повернутися в Україну зазвичай зважуються ті, хто не встиг закріпитися на новому місці. Люди ж, які проживають за кордоном п’ять-десять років, навіть втративши робоче місце, намагаються залишитися у країні перебування.

Попередні економічні спади показали, що нові міграційні потоки міліють. Тим не менш, міграція триває, бо є попит на робочу силу у певних секторах, незалежно від підвищення рівня безробіття, кажуть в Міжнародній організації з міграції.

Втім, криза у єврозоні та погіршення економічної ситуації в Україні змусила українців шукати несподівані напрями.

В останні роки багато українців поклали око на Білорусь. Хоча на перший погляд ця тенденція здається дивною, привабливість сусідньої країни для українських заробітчан обумовлюється низкою об’єктивних факторів.

По-перше, частина українців переїхала в Білорусь з Росії, яка відома дискримінаційними кроками щодо трудових мігрантів.

Три чверті трудових мігрантів у Білорусі зайняті саме у будівництві. В країні активно зводять житло та заводи, тому з’явився шалений попит на робочу силу.

Важливий фактор – гарантії отримання зарплати. Крім того, працевлаштування у країні – на законних підставах і гарантує відрахування до пенсійного фонду. Також у Білорусі відсутні мовний і ментальний бар’єри, що особливо важливо для більшості українських мігрантів, які мають лише середню освіту.

Економічна нестабільність, хаос у політичній сфері, корупція, рейдерство змушують задуматися про переїзд і представників бізнесу. Географія бізнес-еміграції відрізняється від трудової: малі підприємці часто вибирають Прибалтику, великий бізнес – Великобританію, Австрію, США. Втім, більшість підприємців за кордоном не влаштовують норми прибутковості.

«Майже скрізь прибутковість 5% вважається нормою, а 15% – удачею і блискучим досягненням. В Україні ж бізнесмен, знайомий із схемами роботи офіційних і тіньових структур, може мати прибуток 500 і більше відсотків», – каже Рябенко.

Ціна питання

Головною причиною трудової міграції є бажання заробити. Якщо в Україні середня зарплата становить усього 3 250 гривень, а жителям сіл і ця сума не снилася, то за кордоном заробітчани в середньому отримують 930 доларів на місяць.

Розмір зарплати залежить від сфери зайнятості та країни. Наприклад, у Росії, працюючи на будівництві, можна заробити 2 тис. дол. Однак у цю суму закладений ризик, адже РФ – найбільш нестабільна країна для трудових мігрантів.

Польща – одна з найкращих держав для заробітчан. У травні 2012 року після тривалих переговорів Україна та Польща підписали угоду про соціальне забезпечення, яка вдосконалює механізм отримання пенсійних виплат.

Однак зарплати у Польщі, порівняно з Росією, будуть нижчими. У будівельній сфері вдасться заробити вже не дві, а близько тисячі доларів. До тисячі доларів у Польщі можна заробити прибиранням квартир або на збиранні полуниці.

В Іспанії за збір ягід платять 700 євро. В Італії українські жінки, зазвичай, займаються хатньою роботою або доглядом за людьми похилого віку, за що можна отримати 800-1000 доларів щомісяця. Однак хвиля економічних негараздів у єврозоні змила і частину прибутків українських заробітчан.

«Якщо раніше за догляд платили 700-800 євро, то зараз пропонують лише 500-600 євро. Крім того, тепер на таку роботу погоджуються й італійки, які раніше цуралися подібної зайнятості», – каже українець, який живе в Італії.

Найбільші суми заробляють трудові мігранти у Німеччині, де середньомісячний заробіток становить 1 798 дол., найнижчі – у Білорусі, в середньому 432 дол.

 

 

Донори

Трудові мігранти неабияк підживлюють економіку України, причому валютою, що дозволяє втримати гривню від падіння. Однак визначити суми, які пересилають заробітчани на батьківщину, не легше, ніж порахувати самих мігрантів.

Світовий банк оцінив офіційні перекази коштів з-за кордону в Україну у 2012 році 6,5 млрд. дол. НБУ, який враховує офіційні та неофіційні надходження, каже про 7,5 млрд. дол.

За даними дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи та Держстату на замовлення Міжнародної організації праці офіційними каналами трудові мігранти передають в Україну лише 39,7% своїх коштів.

«Відтак, можна стверджувати, що реально протягом 2012 року українські трудові мігранти перерахували в Україну 16,37 млрд. дол. Ця сума становить вже не 4%, а всі 8,72% ВВП України», – підкреслює Рябенко.

 

 

Корінь зла?

Недосконала міграційна політика призводить до втрати талановитих кадрів. Освічені фахівці ІТ-сфери, фінансового сектора, вчені тікають за кордон, де інвестують свій потенціал у розвиток економіки інших країн.

Як показали результати дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень, 1,2 млн. осіб або 3,4% населення у віці 15-70 років за останні два з половиною роки працювали чи шукали роботу за кордоном.

Поки Європа та Америка заманюють спеціалістів грантами для вчених та консультаційними центрами для випускників вишів, українська держава може спромогтися додати кілька гривень до зарплати.

Міграційна політика повинна мати два аспекти: превентивні заходи проти виїзду українців за кордон і створення стимулів для повернення мігрантів.

В Україні ж нема державної концепції міграційної політики, законодавство не регулює потоки мігрантів. Часто для українців за кордоном недоступне пенсійне забезпечення, а статус половини трудових мігрантів не врегульований.

Україні не вистачає державної програми з повернення та інтеграції мігрантів. Мова не лише про економічний аспект – створення робочих місць чи гарантії пенсійного забезпечення, а й про надання соціальної та психологічної допомоги.

«Уряду слід розробити й регіональні програмами. У них варто передбачити надання мігрантам інформаційних і консультаційних послуг щодо відкриття бізнесу та працевлаштування, психологічну допомогу особам, що її потребують», – відзначає завідувач відділу міграційних досліджень ІДСД Олексій Позняк.

У МОМ кажуть, що альтернатива стихійній міграції – сприяння маятниковій міграції.

«Це означає підтримку мігрантів протягом всього міграційного циклу і захист їх прав, включаючи інформування перед від’їздом, допомогу за кордоном через консульства та громадські організації, підтримку та реінтеграційні програми після повернення в Україну», – пояснює експерт Анастасія Винниченко.

Саме громадські організації, товариства і церква відіграють важливу роль у житті українських мігрантів за кордоном. «Держава в цьому плані пасує», – зауважує керівник ГО «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко.

Втім, міграційна політика – це далеко не все, що потрібно, аби українці не залишали батьківщину і поверталися в Україну.

«Слід буквально знищити судову гілку влади і замінити її якісно новою, такою, для якої верховенство права є найвищою цінністю», – переконані експерти.