Інформаційний простір Тернопілля

Парадоксальність популярності тернопільського гурту «Los Colorados» полягає у тому, що широке визнання хлопці отримали за кордоном.

Спочатку музикантів полюбили у США, потім у Німеччині, і тільки тоді гуртом зацікавились на Батьківщині. Проте слава і співпраця зі світовим музичним лейблом не затьмарила хлопцям голови.

«Los Colorados» повернулись в Україну і будують у Тернополі власну студію звукозапису. Кореспондент «ВЗ» поспілкувалась з тернополянами, які пародійними переспівами світових хітів популяризують Україну за кордоном.

– Коли гурт створювався, троє з нас працювали в одній фотолабораторії, – розповідає гітарист Ростислав Фук.

– На тій «конторі» вже давно «квітку поставили», а гурт залишився досі. Хоча цілеспрямовано групи ми не створювали, збирались після роботи у гаражі пива випити і на гітарах побринькати. Отак пограли півроку і зрозуміли, що «поїзд пішов» – музикантів з нас вже не вийде. Вирішили наостанок записати собі пісню. Зробили все як годиться, скинулись грошима. То шістдесят баксів коштувало, як зараз пам’ятаю. Пішли до тернопільського звукорежисера Андрія Качали, мовляв, дядьку Андрію, запишіть нас…

– Яка це була пісня?

– «Помідори». Ми зробили сто дисків з жуками на обкладинці, друзям пороздавали…

– Якщо серйозно до музики не ставились, то яким чином гурт вийшов на велику сцену?

– Все тому, що запросили нас виступити в тернопільському клубі, – каже бас-гітарист Сергій Мисик. – Ну, думаємо, все пропало – у нас тільки одна пісня. Прикинули, що для виступу треба ще три-чотири, бігом то все написали… А під час фінальної репетиції, за п’ятнадцять хвилин, придумали «Тьотю Любу».

– «Тьотя Люба» писалась в екстремальних умовах, – згадує Ростислав Фук. – Перед концертом пішли на репетицію в тернопільську загальноосвітню школу №11. Там у нас працював друг-вахтер. У тій школі якраз весілля гуляли, то й вахтеру виставили могорич, як годиться. Отак ми «порепетирували», написали пісню і пішли виступати. Дивно, але після того концерту нас почали активно запрошувати на виступи.

– На інструментах теж вчилися грати «на ходу»?

– З інструментами взагалі сумна ситуація: то складно і дуже дорого. Руслан (вокаліст гурту) вчився в школі на баяні грати, але то йому нічого не дало… А ми до «Los Colorados» трохи грали в інших гуртах, та про музичну кар’єру не думали. Вік був не той, аби в шоу-бізнес іти…

– За сім років діяльності ще не набридли одне одному?

– Набридли так, що бачити одне одного не можемо (сміються)! Тому в позаконцертний період намагаємось не зустрічатись, бо кожного разу або посваримось, або нап’ємось… Або, що дуже рідко буває, напишемо пісню.

– Скільки альбомів вже записали?

– Офіційно два, але вони дуже схожі, тому можна сказати – один. У Німеччині записали альбом і зробили розширене українське перевидання. Бо німці – зануди, їм тільки англомовне подавай…

– Не прикро, що «Los Colorados» здобули широке визнання завдяки кавер-версіям, а не власним оригінальним композиціям?

– Може, воно й так. Жартома переспівали багато композицій інших гуртів, навіть на гйорл-бенд «Ранєткі» кавер зробили – «Чємпіони любві» називається. Але коли приїжджаємо на фестивалі, слухачі все одно вимагають «Помідори» чи «Тьотю Любу», а не переспів Кеті Перрі.

– Згадуючи про Кеті Перрі, ви отримали якісь дивіденди від каверу на пісню “Hot N Cold”?

– Ніяких. Хоча кліп переглянуло кілька мільйонів користувачів. YouТube же безкоштовний. Та й не за копійкою гналися, просто робили людям смішно. Ми були шоковані, коли той кліп показали на американському ток-шоу The Ellen DeGeneres Show – такому собі аналозі «Шоу Опри Вінфрі». Дзвонили друзі з-за кордону, казали, що нас крутять в тамтешніх супермаркетах.

– Після того у США виступали?

– У Штатах – ні, але цього року їздили в Канаду на фестиваль «Золотий клен». Разом з місцевими гуртами виступали для української діаспори.

– Скільки у гурту переспівів?

– Важко порахувати… Коли у Німеччині записували альбом, їх було 21. У альбом «Move It!»  увійшла рівно половина. Буває, щось жартома запишемо, в Інтернет закинемо, але далі діло не йде – репертуар теж не гумовий.

– З авторськими правами проблем не було?

– У нас все законно. Хто з авторів не погоджується, того не чіпаємо. Наприклад, хотіли переспівати «Song 2», але вокаліст гурту Blur нас послав у письмовому вигляді. А от сер Пол Маккартні подзвонив на лейбл «Motor Music» і сказав, що ми дуже веселі хлопці, він не сподівався, що можна настільки смішно переробити «Let It Be», найнуднішу пісню «The Beatles».

– Були чутки, що збираєтесь змінити місце проживання на Німеччину…

– Ніколи. Тепер, якщо туди поїдемо, то хіба «на будову», – продовжує розмову Сергій Масик. – Там будівельників наших – тьма, добре заробляють. Казала мені теща, щоб їхав «на німці не музикою заніматись, а роботу шукати».

– То співпраця з німецькою звукозаписувальною компанією вам не сподобалась?

– З одного боку, в цьому був позитив – об’їздили всю Німеччину з концертами, побували майже на всіх телеканалах. Півтора місяця день у день мали ефіри на радіо – це був такий промотур. А з іншого, мало що бачили в тій Німеччині, сиділи там ціле літо у номері і кавери грали. А найобразливіше було, коли нас з місцевого кабака вигнали…

– За що вигнали?

– Ну, ми бушували трохи, – сміється Сергій Масик. – У Німеччині якраз передача була популярна «Зе Дом», щось на кшталт «Пєсні года», на центральних каналах йшла. Там ще любили показували, як цвіт шоу-бізнесу по червоних доріжках іде. А найсмішніше, що ці нероби приїздять на чому попало, на роздовбаних бусах. Організатори усіх збирають в приміщення, де «звйозд» переодягають, роблять макіяжі… А потім всі ті знаменитості пруть чорним ходом до лімузинів і пафосно під’їжджають до парадного входу. Така дурня! Пензлюєш по тій червоній доріжці, усміхаєшся і ручкою махаєш, поки тебе фоткають, на камеру знімають.

– Нам компанія сказала: треба приїхати на «Зе Дом», то ми й поїхали, – каже Ростислав Фук. – Там вже і виступ нам організували… «під фанеру», ясне діло. Не можу передати, як тяжко грати «під фанеру»! Але не все так погано, бо після тої каторги була вечірка. Усі «звйозди» гуртом залазять в кабак, де все включено і все безкоштовно. Махаєш рукою, і бармен тобі «Маргариту» подає… Пий, скільки влізе. Ну а ми, хлопці з України, народ широкий та гостинний. Пили все, що давали. Гаряче стало, коли почалися танці – Руслан викликав якихось реперів, бі-боїв на дуель і наказав усіх! У присутніх ввімкнувся стадний інстинкт, «звйозди» полізли на столи повторювати рухи, а Руслана охорона викинула за шкірку з клубу.

– Підсумовуючи вашу концертну діяльність у Німеччині, що вам дала поїздка?

– Німеччина подарувала нам гастрит, а ще розуміння того, що треба бачитись рідше. Бо жили ми в одній хаті, сварились часто, навіть хотіли в Україну пішки йти. А ще сфотографувалися з Крісом Норманом (британський співак, гітарист всесвітньо відомого гурту «Smokie»). Якраз мали виступати на одному з німецьких фестивалів, проходили повз гримерки для артистів, бачимо, на одній написано «Кріс Норман». Уявляєте, легендарний музикант, а сидить в такій самій буді, що й ми! Ну, ми пофотографувалися, все таке… І тут, за п’ять хвилин до концерту, я захотів у туалет. Просто біда у мене! Думаю, побіжу, поки на сцені дим-машинку пускають. Функцію клозету на фестивалі виконував трейлер, двері якого не зачинялись в принципі. Залітаю туди, а там Кріс Норман сидить і верещить, щоб я зачинив двері. Добре, кажу, тільки швидше там справуйся, бо я у тебе «на розігріві». Отак, в екстремальних умовах, я «вплотну» познайомився з Крісом (усі музиканти регочуть разом з Ростиком).

– Як сталося, що на німецькому телеканалі ZDF ви озвучували заставку до трансляції футбольних матчів Євро-2012?

– Німці вже в 2011 році почали знімати відео до чемпіонату, – каже Сергій Масик. – Перелопатили купу українських гуртів, їм сподобались «Los Colorados». Зв’язались з нами і повідомили, що наш гурт озвучуватиме заставки до матчів. Телеканал сам обрав пісню «I Like To Move It». Так почалася наша співпраця з ZDF.

– Спочатку телеканал пропонував іншу композицію, але я сказав, що то для мене надто складно зіграти, – додає Ростислав Фук. – Погодили « Like To Move It», бо там три акорди. Записали в Києві звукову версію, зняли відеоролик. Було дуже цікаво знімати відео до заставки: спеціально для кліпу знімальна група вирізала серед соняшникового поля стадіон, а розмітку заливали бетоном. Але поки приїхали німецькі режисери, соняшники навколо стадіону зів’яли і довелось робити ще одне таке поле.

– Як вдалося не захворіти на зіркову хворобу після такої уваги до гурту?

– Треба їздити на виступи електричкою, що ми й робимо.

 

Довідка «ВЗ»

Офіційним днем народження «Los Colorados» є дата першого концерту гурту – 24 квітня 2006 року. У 2008 році гурт виконав пісню Кеті Перрі «Hot N Cold» на тернопільському телебаченні, відео блискавично набуло популярності у YouТube – його переглянуло близько чотирьох мільйонів людей.

Згодом їхній дебют також з’явився на американському телебаченні. Гурт підписав контракт зі звукозаписувальною німецькою компанією «Motor Music». Кавер «Los Colorados» на композицію «I Like To Move It» став заставкою до трансляції футбольних матчів Євро-2012 на провідному німецькому телеканалі ZDF. Кліп на пісню «Тілько ві Львові» є одним з офіційних рекламних відеороликів Львова. У складі «Los Colorados» чотири незмінні учасники: Руслан Приступа – вокал, Ротислав Фук – гітара, Сергій Масик – бас-гітара, Олександр Драчук – ударні.