Інформаційний простір Тернопілля

Сучасний світ уже важко уявити без Інтернету, спілкування по телефону чи у скайпі.

Як прожити не надіславши близькій людині коротеньке, але таке чарівне смс, як не позначити вдале фото друга сердечком, хіба можливо перед тим, як повечеряти, після важкого трудового дня, не зазирнути у соціальну мережу і не переглянути останні новини….

Ні, я не уявляю життя без цього, бо такий стиль повсякденності влаштовує мене, і мільйони схожих на мене. Ми живемо на два світи і дихаємо в унісон із гігабайтами оновлень, наші серця б’ються і зупиняються разом із тими, хто лагідно відзначений у нас в категорії друзів. Ми – інші, ми не такі, як наші попередники і зовсім не схожі на тих, хто прийде нам на зміну.

Та гортаючи сотні профайлів, чи часто ми задумуємось, зазираючи у чарівні очі на світлинах, переглядаючи численні обличчя, що застигли у моменти радості та щастя, – скільки із них уже ніколи не усміхнуться на нових авах, не напишуть коментарів на твоїй «стіні» і не надішлють приємного листа.

Скільки їх, мертвих сторінок у мережі, скільки самотніх облич, на які можна дивитися цілими днями і не здогадуватись, що дивишся на того, хто розірвав порочне коло між двома світами. Сотні й тисячі молодих життів, що так барвисто відображені на фото, сотні годин радості та щастя на нескінченних відео, маленькі та нескінченно заплутані думки на сторінках.

Легко загубитись, легко помилитись і дуже важко збагнути, що світ соціальних мереж перенасичений тими, кого більше немає з нами. Адже у звичайному житті того, хто відходить у вічність простіше відпустити. А як же бути із тими, хто зник із твого віртуального життя…

Як жити без того, чий статус «Online» викликав у тебе ніжну посмішку, і ти чимдуж намагався першим написати «Привіт, як справи? Як пройшов твій день?», або банальне «Як живеш?»…

Андрій Тичина

P.S. В інтернеті є відео, яке так і називається “Мертві сторінки В Контактах”. Впродовж тринадцяти хвилин у ньому один за одним змінюються фото молодих людей, яких, на жаль, вже не має в живих. Їх сотні, їх тисячі…

Дивлячись на ці усміхнені і, ще зовсім юні, обличчя, розумієш, як раптово може обірватися і твоє життя, і твоїх близьких. Тому бережіть один одного, говоріть важливі слова і проводьте якнайбільше часу разом.